Початок…

Привіт, я Макс, мені 23 і це моя історія.

Я ігроман! Зараз для мене це звучить нормально, проте колись я не міг сприйняти цей факт, не міг прийняти те що це залежність. Схильність до комп’ютерних та азартних ігор у мене з’явилась ще змалечку, ще у ранньому дитинстві моя бабуся навчила мене грати в карти, та я почав проводити дуже багато свого вільного часу граючи у комп’ютерні ігри. Комп’ютер у мене вдома з’явився ще коли мені було 5  років. З того часу я почав цікавитись технологіями. Щоразу дізнаючись щось нове у мене загорались очі, я грав у багато різних ігор, та згодом навіть почали проскакувати карти та покер, хоча у ті роки я не сильно розумів суть гри у покер, проте те що ця граю пов’язана з виграшами, фішками досить мене зацікавила.

Початок кінця

Вперше азартні ігри, такі як ставки та рулетка я побачив у 13 років, а уже у 14 років вперше спробував. Це була рулетка на віртуальну ігрову валюту, така забава досить сильно мене затягнула, та вже у 15 років я знайшов першу свою рулетку на реальні кошти. Це й стало стартом моєї залежності, коли гроші були вже не заохочуючим елементом, а просто як інструмент, котрий я використовував заради власної похоті та задоволення. Тоді я й втратив цінність грошей, тоді я вже вперше перестав відчувати їх вагу, тому так легко почав викидати їх на вітер, просаджуюючи їх у віртуальному світі азартних ігор.

    У 15 років, поповнити рахунок з картки, а тим більше вивести кошти без паспорта було проблематично, проте не для юнака, що ще з 5 років цікавиться комп’ютерними технологіями, я майстерно зміг підробити фотографію паспорта та підставити свої дані та фото, які на диво букмекерські контори так легко верифікували.

З цього моменту я поринув у гру! Спочатку усе починалось з ставок на комп’ютерні ігри та матчі, кошти на які я завжди відкладав прогулюючи додаткові заняття, на які батьки стабільно, декілька разів на тиждень, давали кошти. Вже з 16 років я у перше познайомився з онлайн апаратами, слотами, спочатку на зарубіжних сайтах, а потім вже і з нашими українськими тоталізаторами.

      З кожним роком жага до гри росла. Були як виграші, так й програші, проте в один момент толерантність настільки виросла, що аби задовольнити потребу у грі доводилось знаходити кошти набагато більші, а ніж заощадження школяра. Тоді я вперше пішов на роботу та літні підробітки. З кожною зарплатою я все більше звертався до терміналу аби поповнити баланс у букмекерській конторі. Як тільки мені виповнилось 18 – я одразу виробив собі особисту банківську картку та почав посилено грати у онлайн слоти, паралельно відкриваючи собі світ онлайн швидкозаймів. Я почав погружатись у борги ..

Соціальне дно!

Вживання почало повністю руйнувати моє життя. Уже в 20 років батьки кілька разів розрахувались за мої борги сотнями тисяч гривень! Стосунки з дівчиною, з якою я проживав на той момент 2 роки, почали погіршуватись. Я почав полишати навчання, систематично пропускаючи заняття, почав всіляко уникати роботи, беручи відгули та лікарняні на фоні емоційної нестабільності.

      Згодом почали руйнуватись стосунки з друзями, у яких я постійно почав брати у борг. Хоча й повертав борги, проте кожен раз суми ставали все більші, час повернення довшим та запитання куди я витрачаю ці гроші почали з’являтись все частіше. Соціальний камуфляж перед друзями та знайомими повністю згладжував усі кути. Я був в їх очах успішним, вірним та щирим другом, завжди з’являвся перед ними з хорошим настроєм та бажанням щось робити.

      Уже в 22 роки проблема стала явною, про неї дізнались батьки та дівчина, до цього моменту я вже кілька разів намагався кинути гру самостійно. Це було близько 5-ти спроб. Найдовша ремісія була 6 місяців. За цей час я встиг знайти роботу та зайняти високу посаду, проте повернення до вживання знову усе швидко зруйнувало. Оговтатись від такого удару було дуже важко. Емоційно я був настільки подавленний, що втратив бажання навіть просто банально виходити з дому. Я усіляко намагався уникнути зустрічей з рідними чи друзями, бо розумів, що просто навіть не можу прийняти допомоги від них, адже на той момент у мене була максимальна апатія, яка просто з’їдала мене.

      Глибоко в душі було усвідомлення, що це вже край, що єдиним виходом є просто благати про допомогу, але вже було просто навіть соромно. Я відчував себе настільки приниженим, через те, що так багато раз упав, що просто впирався від будь якої допомоги чи поради. Я був на повній параної, я не знав що від мене хочуть та чому усім щось від мене потрібно. Мозок взагалі не сприймав жодної інформації, мені здавалось що з мене насміхаються та просто не розуміють мене, але продовжують лізти у моє, і не без того, складне життя.

Точка перелому..

На той момент здавалось, що виходу взагалі вже не має. Я перепробував багато методів, намагався уникати соціальних мереж, тримати осторонь від старих компаній, змінив місце проживання, проте усе марно.. Гра міцно засіла у мене в голові, тому будь яка ситуація, котра виводила мене на емоції, майже відразу провокувала мене на гру, тому що для мене гра, це була втеча від реальності.

       Тоді я вперше дізнався про реабілітаційний центр, батьки привезли мене на центр під виглядом поїздки до психолога, де я й залишився проходити курс психосоціальної корекції мислення та поведінки при ігроманії. Особливого бажання покинути гру у мене не було, на той момент мій розум вже був затуманений залежністю, тому мені здавалось що усе у житті у мене складається не погано. Побувши тут 2 місяці, я повернувся додому, з думкою що я можу контрольовано грати. Проте це була моя фатальна помилка, я за 1 місяць програв стільки скільки раніше міг програти за пів року..

Шлях до виходу з залежності!

В той момент я відчув своє безсилля та безвихідь, тому я прийняв рішення та самостійно приїхав на реабілітацію з власного бажання. Я вирішив пройти повний курс реабілітації аби звільнитись від згубної залежності. Наразі, перебуваючи на сьомому місяці програми одужання, я відчуваю повне звільнення та моральне полегшення від гри. Я відслідковую, як мій мозок починає світло мислити! Я почав усвідомлювати справжню шкоду, яку завдало моє вживання мені та моїй сім’ї. Я почав ставити цілі та мріяти! Тепер я по-справжньому побачив усі переваги тверезого життя та хочу створити свою власну сім’ю! Дякую клініці Пульс за шанс на нове життя! Ви змінили мій світогляд та вдихнули Віру в майбутнє!

+380990040485 або +380980708772.

Результат залежить від твоїх дій – Почни лікування вже сьогодні!

Одужуй з комфортом із клінікою “ПУЛЬС”!

Клініка “Пульс” – там де ти особливий!

Відгуки наших вдячних пацієнтів

Наш консультант завжди на зв'язку

Наші відділення знаходяться у м.Львові та області - заповніть форму і ми перетелефонуємо Вам!

Література

Особиста розповідь Максима – його щире бажання допомогти людям які опинилися в схожій ситуації – вихід є і це клініка “Пульс” у місті Львові!

Наші соціальні мережі

Схожі статті

7 відповідей

  1. Дуже добре що ти зміг зрозуміти ,що треба повернутися на центр бо незрозуміло чим би це все скінчилося…ти молодець!!!

  2. Ігроманія дуже розповсюджена проблема в наш час.І дуже добре що є такі спеціалісти які допомагають у вирішенні залежності.
    Знаю сам зі свого досвіду.Молодці!!!

  3. Ця історія показує як з малого залежність прогресує у людини. Бажання ростуть і наслідки стають все більш серйозними . Ти зробив правильне рішення лікуватись.

  4. Молодець що прийняв рішення змінити своє життя, я розумію що для тебе це було важко, це дуже сильний чоловічій поступок, признати себе залежним і звернутися за допомогою.

  5. Проблема дуже серйозна і розповсюджена особливо серед молоді,мої знайомі програвали все квартири,машини,успішна людина може перетворитись в бомжа,або угаловніка який заради грошей готовий на все.Добре до є місця і люди які можуть допомогти.Дякую вам.

  6. Чудова історія! Надихаюча і подає надію, тільки після таких моментів розумієш що не все втрачено і кожен має шанс! Особливо коли є клініки котрі готові допомогти у будь якій ситуації, дякую!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *