Пост-абстинентний Синдром (PAWS): Як керувати затяжними симптомами відміни (порушення сну, апатія, “туман у голові”) та стратегії їх лікування.

✅ Статтю перевірено лікарем наркологом

Жмаков Олег Анатолійович

Професія: Психіатр-нарколог вищої категорії

Стаж роботи: 30 років

Місце роботи: Головний лікар клініки “Пульс”

Коротка біографія: Жмаков Олег Анатолійович закінчив Національний медичний університет імені О.О. Богомольця за спеціальністю “Психіатрія”. Протягом 30 років він працює з пацієнтами, які страждають від залежностей, поєднуючи клінічний досвід із сучасними методами лікування. Автор низки наукових публікацій про наркологію та психіатрію.

Що таке пост-абстинентний синдром і чому він виникає

Визначення та часові рамки

Пост-абстинентний синдром (PAWS — Post-Acute Withdrawal Syndrome, інші назви: затяжний абстинентний синдром, протрактед-абстиненція) — це комплекс психоемоційних, когнітивних та вегетативних порушень, що зберігаються протягом тижнів, місяців, а іноді й до двох років після припинення вживання алкоголю. PAWS принципово відрізняється від гострого абстинентного синдрому (ГАС), який розвивається у перші 3–7 днів після останньої дози та включає тремор, пітливість, тахікардію, можливі судоми та делірій.

Якщо гострий абстинентний синдром — це бурхлива реакція організму на раптове зникнення алкоголю, то PAWS — це повільний, хвилеподібний процес нейрохімічного та нейроструктурного відновлення мозку, який тривав довгий час під впливом етанолу. Під час детоксикації від алкоголю знімаються гострі симптоми, але фундаментальна перебудова нервової системи лише починається.

Чому про PAWS не попереджують?

Одна з головних проблем PAWS — недостатня обізнаність як пацієнтів, так і частини медичних фахівців. Багато людей очікують, що після детоксикації та початкового періоду абстиненції вони одразу почуватимуться нормально. Коли замість очікуваного покращення з’являються безсоння, апатія та когнітивні порушення, пацієнти роблять хибний висновок: «Тверезість — це гірше, ніж пиття» або «Зі мною щось не так, лікування не допомогло». Саме такий хибний висновок є найпотужнішим тригером рецидиву.

Розуміння того, що PAWS — це нормальний, очікуваний та тимчасовий етап одужання — вже само по собі є потужним терапевтичним фактором. Коли пацієнт знає, що безсоння на третьому місяці тверезості — не ознака невдачі, а ознака того, що мозок активно відновлюється — він значно легше переносить цей період.

Хто найбільш вразливий до PAWS

Тяжкість та тривалість PAWS залежать від кількох факторів: тривалість та інтенсивність зловживання алкоголем (чим довший стаж — тим глибші нейроадаптивні зміни), вік (літні пацієнти відновлюються повільніше), супутні психічні розлади (депресія, тривожні розлади, ПТСР), генетична схильність (варіанти генів, що кодують ГАМК-рецептори та дофамінові шляхи), якість харчування та загальний стан здоров’я, наявність або відсутність підтримуючої терапії та реабілітації.

Нейробіологія PAWS: що відбувається в мозку після відміни алкоголю

Глутамат-ГАМК дисбаланс: ядро проблеми

Центральний механізм PAWS — це затяжна нормалізація балансу між збуджуючою (глутаматною) та гальмівною (ГАМК-ергічною) системами мозку. Хронічний алкоголь посилював ГАМК-гальмування та пригнічував глутаматне збудження. Мозок компенсаторно зменшив кількість та чутливість ГАМК-рецепторів і збільшив активність NMDA-глутаматних рецепторів. Після відміни алкоголю мозок залишається у стані хронічної гіперзбудливості — з надлишком глутамату та недостатнім ГАМК-гальмуванням.

Саме цей дисбаланс спричиняє основні симптоми PAWS: тривогу (надмірна збудливість лімбічної системи), безсоння (порушення ГАМК-залежних механізмів засинання), дратівливість (низький поріг збудження), підвищену чутливість до стресу (гіперреактивність осі «гіпоталамус — гіпофіз — наднирники»). Повна нормалізація цього балансу може потребувати від кількох місяців до двох років.

Дофамінова система: чому нічого не радує

Алкоголь штучно стимулює вивільнення дофаміну в прилеглому ядрі (nucleus accumbens) — центральній структурі системи винагороди мозку. Хронічна стимуляція призводить до зниження кількості D2-дофамінових рецепторів (down-regulation) та зменшення базального рівня дофаміну. Після відміни алкоголю система винагороди виявляється «оголеною» — звичайні стимули (їжа, музика, спілкування, секс, природа) не здатні забезпечити достатню дофамінову відповідь.

Це проявляється ангедонією — нездатністю відчувати задоволення від звичних речей. Пацієнти описують це як «сірість», «порожнечу», «все ніби за склом». Ангедонія — один з найнебезпечніших симптомів PAWS, оскільки вона безпосередньо штовхає до пошуку інтенсивної стимуляції, якою раніше був алкоголь.

Префронтальна кора та когнітивний туман

Хронічний алкоголізм спричиняє структурні зміни у префронтальній корі — ділянці мозку, відповідальній за планування, прийняття рішень, контроль імпульсів, робочу пам’ять та емоційну регуляцію. Дослідження нейровізуалізації показують зменшення об’єму сірої речовини, порушення білої речовини (мієлінових шляхів) та зниження функціональної активності у цих ділянках.

Відновлення префронтальної кори при тверезості відбувається, але повільно — помітне збільшення об’єму сірої речовини фіксується вже через 2–4 тижні, але функціональне відновлення потребує значно більше часу. Саме цей процес проявляється «туманом у голові» — труднощами з концентрацією, забудькуватістю, сповільненням мислення, відчуттям «ватяної голови».

Основні симптоми PAWS: від безсоння до когнітивного туману

Порушення сну: найпоширеніший та найвиснажливіший симптом

Розлади сну при PAWS зустрічаються у 60–80% пацієнтів і є одним з найтриваліших симптомів — вони можуть зберігатися до 6–12 місяців після припинення вживання алкоголю. Це не просто «безсоння» — це комплексне порушення архітектури сну.

Алкоголь пригнічує REM-фазу сну (фазу швидкого руху очей, під час якої відбувається консолідація пам’яті та емоційна обробка інформації) та збільшує частку глибокого сну на початку ночі. Після відміни спостерігається «REM-ребаунд» — компенсаторне збільшення REM-фази, що проявляється яскравими, часто кошмарними сновидіннями, частими пробудженнями та поверхневим неспокійним сном. Крім того, порушується циркадний ритм — внутрішній біологічний годинник, який регулює цикли сну та неспання.

Наслідки хронічного порушення сну каскадно погіршують інші симптоми PAWS: знижують когнітивні функції, посилюють тривогу та дратівливість, знижують стресостійкість і підвищують ризик рецидиву.

Когнітивні порушення: «туман у голові»

Когнітивний туман — один з найбільш дезорієнтуючих симптомів PAWS. Пацієнти описують його як відчуття, ніби «думки плавають у киселі», «мозок працює на 30%», «не можу зосередитися на жодному завданні». Конкретні прояви включають: порушення короткочасної пам’яті (забуває, навіщо зайшов у кімнату), труднощі з концентрацією (не може дочитати сторінку тексту), сповільнення швидкості обробки інформації, проблеми з багатозадачністю (раніше легкі завдання тепер вимагають значних зусиль), труднощі з прийняттям рішень (навіть простих, побутових).

Емоційна нестабільність та апатія

Емоційна сфера при PAWS характеризується двома протилежними полюсами, які можуть чергуватися. З одного боку — емоційні «американські гірки»: різкі перепади настрою без очевидної причини, раптова дратівливість або плаксивість, непропорційні емоційні реакції на дрібниці, тривога без конкретного приводу (вільно плаваюча тривога). З іншого — емоційне сплощення: ангедонія, апатія, відчуття «порожнечі», відсутність мотивації, байдужість до подій та людей.

Ці стани можуть змінювати один одного протягом одного дня або тижня, створюючи відчуття емоційного хаосу. Розуміння того, що це тимчасовий нейрохімічний процес, а не «справжній я», допомагає пацієнтам пережити цей період.

Вегетативні та фізичні прояви

Окрім психоемоційних та когнітивних симптомів, PAWS може проявлятися фізичними порушеннями: хронічна втома та виснаженість, м’язова напруга та головний біль, порушення координації (менш виражені, ніж при гострій абстиненції), шлунково-кишкові розлади (нудота, здуття, нестабільний стілець), підвищена чутливість до стресу (прискорене серцебиття, пітливість при незначних стресових ситуаціях).

Хвилеподібний перебіг: чому симптоми то зникають, то повертаються

Хвилі та вікна: характерний патерн PAWS

Найбільш характерна і водночас найбільш фруструвальна особливість PAWS — це хвилеподібний перебіг. Симптоми не зникають поступово та лінійно, як, наприклад, при загоєнні рани. Натомість вони мають тенденцію приходити «хвилями» — періоди погіршення чергуються з «вікнами» відносного благополуччя.

Типова хвиля PAWS: несподівано, часто без очевидного тригера, повертаються кілька симптомів одночасно — безсоння, тривога, когнітивний туман, тяга до алкоголю. Хвиля тримається від кількох днів до 1–2 тижнів, після чого симптоми відступають. Вікно — період покращення, коли пацієнт почувається значно краще, іноді «як ніколи». Вікна можуть тривати тижні або місяці.

З часом загальна тенденція позитивна: хвилі стають коротшими та менш інтенсивними, а вікна — довшими. Але в процесі одужання пацієнту це може бути важко помітити, особливо коли чергова хвиля «накриває» після тривалого періоду благополуччя. Саме в такі моменти критично важлива підтримка психотерапевта та оточення.

Тригери, що провокують хвилі

Хвилі PAWS можуть виникати спонтанно, але часто провокуються конкретними тригерами: емоційний стрес (конфлікти, проблеми на роботі, фінансові труднощі), фізичне виснаження та недосипання, соціальні ситуації, пов’язані з алкоголем (свята, зустрічі з колишніми друзями по чарці), сезонні зміни (осінь та зима часто погіршують симптоми), річниці та дати, пов’язані з вживанням, різкі зміни способу життя або рутини.

Ведення щоденника симптомів допомагає виявити індивідуальні тригери та підготуватися до них. Коли пацієнт бачить патерн — наприклад, що хвиля зазвичай настає після конфлікту з родичами — він може заздалегідь активувати захисні стратегії.

Діагностика PAWS: як відрізнити від депресії та інших розладів

Диференціальна діагностика: PAWS vs депресія vs тривожний розлад

Симптоми PAWS значною мірою перетинаються з проявами великого депресивного розладу, генералізованого тривожного розладу та інших психічних захворювань. Точна диференціальна діагностика є критично важливою, оскільки від неї залежить стратегія лікування. Досвідчений лікар-нарколог враховує кілька ключових відмінностей.

Хвилеподібність — головний діагностичний маркер PAWS. Депресія зазвичай проявляється стабільно зниженим настроєм протягом щонайменше двох тижнів, тоді як при PAWS стан коливається: «погані» дні чергуються з «хорошими» без очевидної закономірності. Часовий зв’язок з відміною алкоголю — PAWS починається в перші тижні після припинення вживання та поступово зменшується, тоді як «справжня» депресія може виникнути або посилитися на будь-якому етапі. Реакція на час та тверезість — симптоми PAWS покращуються з часом без антидепресантів, тоді як депресія без специфічного лікування може зберігатися або погіршуватися.

Коморбідність: коли PAWS та психічний розлад існують одночасно

Ситуація ускладнюється тим, що до 50% пацієнтів з алкогольною залежністю мають супутній психічний розлад (подвійний діагноз). Депресія, тривожний розлад, ПТСР або біполярний розлад можуть передувати алкоголізму (людина «самолікувалася» алкоголем) або розвинутися на його фоні. У таких випадках PAWS нашаровується на існуючий психічний розлад, створюючи складну клінічну картину.

Загальна рекомендація — вичікувальна тактика протягом перших 4–8 тижнів тверезості. Якщо після цього періоду симптоми зберігаються або погіршуються, слід розглянути можливість супутнього психічного розладу та призначити специфічне лікування. Однак при тяжких симптомах (суїцидальні думки, тяжка ажитація, психотичні прояви) лікування починається негайно.

Медикаментозні стратегії лікування затяжних симптомів відміни

Принципи фармакотерапії PAWS

Специфічного препарату від PAWS не існує — лікування спрямоване на полегшення конкретних симптомів та підтримку нейрохімічного відновлення. Основні принципи фармакотерапії при PAWS: мінімально необхідні дози, уникнення препаратів з адиктивним потенціалом (бензодіазепіни, барбітурати — категорично протипоказані через ризик формування перехресної залежності), регулярний перегляд призначень з поступовою відміною по мірі покращення, поєднання з немедикаментозними підходами.

Корекція порушень сну

Тразодон (25–100 мг на ніч) — антидепресант із вираженим седативним ефектом, який найчастіше застосовується для корекції безсоння при PAWS. Не має адиктивного потенціалу, покращує архітектуру сну, не пригнічує REM-фазу. Мелатонін (1–5 мг за 30–60 хвилин до сну) — допомагає нормалізувати циркадний ритм, особливо ефективний при порушенні засинання. Габапентин (100–300 мг на ніч) — знижує тривогу та покращує сон, також зменшує тягу до алкоголю у деяких пацієнтів.

Корекція тривожності та емоційної нестабільності

Буспірон (15–30 мг на добу) — анксіолітик без адиктивного потенціалу, діє через серотонінові рецептори (5-HT1A). Ефект розвивається через 2–4 тижні регулярного прийому. Габапентин (300–1200 мг на добу) — ефективний при тривожності, пов’язаній з PAWS, також знижує тягу до алкоголю. СІЗЗС (сертралін, есциталопрам) — антидепресанти, що можуть бути призначені при коморбідній депресії або тяжкій тривожності, яка не піддається іншій терапії. Акампросат — окрім основної антиалкогольної дії, зменшує прояви PAWS через нормалізацію глутаматної системи.

Підтримка когнітивних функцій

Нутритивна корекція є основою когнітивного відновлення при PAWS. Вітаміни групи B (особливо тіамін, B6, B12), магній, цинк, омега-3 жирні кислоти — усі вони критично важливі для нормального функціонування нервової системи та відновлення мієлінових оболонок. Детальніше про роль нутрієнтів у відновленні нервової системи можна дізнатися зі статті про діагностику та корекцію харчових дефіцитів при алкоголізмі.

Немедикаментозні підходи: сон, рух, харчування, медитація

Гігієна сну: фундамент відновлення

Нормалізація сну — пріоритет номер один при PAWS, оскільки порушення сну каскадно погіршує всі інші симптоми. Рекомендації з гігієни сну: фіксований час засинання та пробудження (навіть у вихідні) — це найважливіший фактор нормалізації циркадного ритму; виключення екранів (телефон, комп’ютер, телевізор) за 60–90 хвилин до сну — синє світло пригнічує вироблення мелатоніну; прохолодна (18–20°C), темна та тиха спальня; обмеження кофеїну після 14:00; вечірні ритуали розслаблення (тепла ванна, легке читання, дихальні вправи); уникнення денного сну тривалістю більше 20–30 хвилин.

Фізична активність: натуральний антидепресант

Регулярні фізичні вправи — мабуть, найефективніший немедикаментозний засіб при PAWS. Дослідження демонструють, що аеробні вправи стимулюють вироблення BDNF (Brain-Derived Neurotrophic Factor) — білка, який сприяє росту нових нейронів та утворенню синаптичних зв’язків, підвищують рівень ендорфінів та серотоніну, покращують сон (збільшують частку глибокого відновного сну), знижують рівень кортизолу (гормону стресу), прискорюють нормалізацію дофамінової системи, покращують когнітивні функції (увагу, пам’ять, швидкість мислення).

Рекомендований режим: 30–45 хвилин помірних аеробних навантажень (швидка ходьба, біг підтюпцем, плавання, велосипед) 4–5 разів на тиждень. Початок має бути поступовим — особливо для пацієнтів у поганій фізичній формі. Навіть 15 хвилин ходьби на свіжому повітрі — це вже крок уперед.

Харчування: паливо для мозку, що відновлюється

Збалансоване харчування при PAWS має подвійне значення: по-перше, мозок потребує будівельний матеріал для відновлення (білки, есенціальні жирні кислоти, вітаміни, мінерали), по-друге, стабільний рівень цукру в крові зменшує коливання настрою та тяги. Основні рекомендації: регулярні прийоми їжі (3 основних + 2 перекуси) для підтримки стабільного рівня глюкози; достатня кількість білка (м’ясо, риба, бобові, яйця) як джерела амінокислот для синтезу нейромедіаторів; омега-3 жирні кислоти (жирна риба, льняна олія, волоські горіхи) — протизапальна дія та підтримка мієлінізації; складні вуглеводи (цільнозернові крупи, овочі) замість простих цукрів; достатня гідратація (1,5–2 літри води на день).

Медитація та техніки усвідомленості (mindfulness)

Практики усвідомленості (mindfulness-based stress reduction, MBSR) мають доказову базу ефективності при PAWS. Дослідження показують, що регулярна медитація зменшує активність мигдалини (центру страху та тривоги), покращує функцію префронтальної кори (контроль імпульсів, прийняття рішень), знижує рівень кортизолу та покращує якість сну. Навіть 10–15 хвилин щоденної практики дають помітний ефект через 4–8 тижнів.

PAWS як головна причина рецидиву: як не зірватися

Чому PAWS провокує рецидиви

Статистика невтішна: від 40 до 60% пацієнтів з алкогольною залежністю переживають рецидив протягом першого року тверезості. І значна частина цих рецидивів пов’язана саме з PAWS. Механізм простий та підступний: людина очікує, що після детоксикації все буде добре; натомість стикається з безсонням, апатією та когнітивним туманом; робить висновок, що «тверезість — це нестерпно» або «я зламаний»; згадує, що алкоголь миттєво знімав усі ці симптоми; відбувається зрив.

Ключовий парадокс: симптоми PAWS (безсоння, тривога, ангедонія) — це саме ті стани, від яких алкоголь давав тимчасове полегшення. Мозок «пам’ятає» цей зв’язок та генерує тягу як «рішення проблеми». Розуміння цього механізму — перший крок до захисту від рецидиву.

Стратегії запобігання рецидиву під час хвиль PAWS

1 Психоосвіта. Знання про PAWS — це зброя. Коли пацієнт розуміє, що поточна хвиля — тимчасова, що вона вже проходила раніше і пройде знову — він значно легше її переносить. Тримайте під рукою нагадування: «Це PAWS. Це тимчасово. Це мозок одужує».

2 Телефон підтримки. Під час хвилі PAWS тяга може бути інтенсивною. Заздалегідь складіть список людей, яким можна зателефонувати в такий момент — спонсор, психотерапевт, довірений друг, гаряча лінія клініки.

3 Техніка «перечекати тягу». Тяга при PAWS зазвичай має хвильоподібний характер і зникає протягом 15–30 хвилин. Під час хвилі тяги використовуйте відволікання: фізичну активність, холодний душ, дзвінок другу, дихальні вправи, прогулянку.

4 Регулярні візити до лікаря. Реабілітаційна програма з регулярними візитами до нарколога та психотерапевта — найкращий захист від рецидиву. Лікар може вчасно скорегувати медикаменти, а психотерапевт — допомогти опрацювати тригери.

5 Зміна середовища та звичок. Усунення або мінімізація тригерів: зміна маршрутів повз магазини алкоголю, обмеження контактів з людьми, що вживають, заміна вечірніх «ритуалів» (замість «пива після роботи» — прогулянка або тренажерний зал).

Поширені міфи про затяжні симптоми після відмови від алкоголю

Часті питання про пост-абстинентний синдром

Перші кроки до подолання PAWS

Пост-абстинентний синдром — це не вирок, а очікуваний етап одужання. Знання про нього, правильна медична підтримка та терпіння — три ключі до успішного проходження цього періоду. Якщо ви або ваша близька людина переживаєте затяжні симптоми після відмови від алкоголю — зверніться за професійною допомогою. Самотнє протистояння PAWS значно підвищує ризик рецидиву.

Наркологічна клініка «Пульс» у Львові пропонує комплексну підтримку пацієнтів на всіх етапах одужання, включаючи період PAWS. Наша програма реабілітації алкозалежних включає медикаментозну корекцію симптомів, регулярний моніторинг стану, індивідуальну та групову психотерапію, освітні програми про механізми залежності та відновлення.

Зверніться до нас для консультації. Телефон: +380 67 103 33 53. Прийом ведеться щодня, включаючи вихідні. Конфіденційність гарантована.

Матеріал має виключно інформаційний характер і не замінює консультацію кваліфікованого лікаря. При появі тяжких симптомів PAWS, суїцидальних думок або нестерпної тяги до алкоголю негайно зверніться за медичною допомогою.