Початок…

Привіт, я Макс, мені 23 і це моя історія.

Я ігроман! Зараз для мене це звучить нормально, проте колись я не міг сприйняти цей факт, не міг прийняти те що це залежність. Схильність до комп’ютерних та азартних ігор у мене з’явилась ще змалечку, ще у ранньому дитинстві моя бабуся навчила мене грати в карти, та я почав проводити дуже багато свого вільного часу граючи у комп’ютерні ігри. Комп’ютер у мене вдома з’явився ще коли мені було 5  років. З того часу я почав цікавитись технологіями. Щоразу дізнаючись щось нове у мене загорались очі, я грав у багато різних ігор, та згодом навіть почали проскакувати карти та покер, хоча у ті роки я не сильно розумів суть гри у покер, проте те що ця граю пов’язана з виграшами, фішками досить мене зацікавила.

Початок кінця

Вперше азартні ігри, такі як ставки та рулетка я побачив у 13 років, а уже у 14 років вперше спробував. Це була рулетка на віртуальну ігрову валюту, така забава досить сильно мене затягнула, та вже у 15 років я знайшов першу свою рулетку на реальні кошти. Це й стало стартом моєї залежності, коли гроші були вже не заохочуючим елементом, а просто як інструмент, котрий я використовував заради власної похоті та задоволення. Тоді я й втратив цінність грошей, тоді я вже вперше перестав відчувати їх вагу, тому так легко почав викидати їх на вітер, просаджуюючи їх у віртуальному світі азартних ігор.

    У 15 років, поповнити рахунок з картки, а тим більше вивести кошти без паспорта було проблематично, проте не для юнака, що ще з 5 років цікавиться комп’ютерними технологіями, я майстерно зміг підробити фотографію паспорта та підставити свої дані та фото, які на диво букмекерські контори так легко верифікували.

З цього моменту я поринув у гру! Спочатку усе починалось з ставок на комп’ютерні ігри та матчі, кошти на які я завжди відкладав прогулюючи додаткові заняття, на які батьки стабільно, декілька разів на тиждень, давали кошти. Вже з 16 років я у перше познайомився з онлайн апаратами, слотами, спочатку на зарубіжних сайтах, а потім вже і з нашими українськими тоталізаторами.

      З кожним роком жага до гри росла. Були як виграші, так й програші, проте в один момент толерантність настільки виросла, що аби задовольнити потребу у грі доводилось знаходити кошти набагато більші, а ніж заощадження школяра. Тоді я вперше пішов на роботу та літні підробітки. З кожною зарплатою я все більше звертався до терміналу аби поповнити баланс у букмекерській конторі. Як тільки мені виповнилось 18 – я одразу виробив собі особисту банківську картку та почав посилено грати у онлайн слоти, паралельно відкриваючи собі світ онлайн швидкозаймів. Я почав погружатись у борги ..

Соціальне дно!

Вживання почало повністю руйнувати моє життя. Уже в 20 років батьки кілька разів розрахувались за мої борги сотнями тисяч гривень! Стосунки з дівчиною, з якою я проживав на той момент 2 роки, почали погіршуватись. Я почав полишати навчання, систематично пропускаючи заняття, почав всіляко уникати роботи, беручи відгули та лікарняні на фоні емоційної нестабільності.

      Згодом почали руйнуватись стосунки з друзями, у яких я постійно почав брати у борг. Хоча й повертав борги, проте кожен раз суми ставали все більші, час повернення довшим та запитання куди я витрачаю ці гроші почали з’являтись все частіше. Соціальний камуфляж перед друзями та знайомими повністю згладжував усі кути. Я був в їх очах успішним, вірним та щирим другом, завжди з’являвся перед ними з хорошим настроєм та бажанням щось робити.

      Уже в 22 роки проблема стала явною, про неї дізнались батьки та дівчина, до цього моменту я вже кілька разів намагався кинути гру самостійно. Це було близько 5-ти спроб. Найдовша ремісія була 6 місяців. За цей час я встиг знайти роботу та зайняти високу посаду, проте повернення до вживання знову усе швидко зруйнувало. Оговтатись від такого удару було дуже важко. Емоційно я був настільки подавленний, що втратив бажання навіть просто банально виходити з дому. Я усіляко намагався уникнути зустрічей з рідними чи друзями, бо розумів, що просто навіть не можу прийняти допомоги від них, адже на той момент у мене була максимальна апатія, яка просто з’їдала мене.

      Глибоко в душі було усвідомлення, що це вже край, що єдиним виходом є просто благати про допомогу, але вже було просто навіть соромно. Я відчував себе настільки приниженим, через те, що так багато раз упав, що просто впирався від будь якої допомоги чи поради. Я був на повній параної, я не знав що від мене хочуть та чому усім щось від мене потрібно. Мозок взагалі не сприймав жодної інформації, мені здавалось що з мене насміхаються та просто не розуміють мене, але продовжують лізти у моє, і не без того, складне життя.

Точка перелому..

На той момент здавалось, що виходу взагалі вже не має. Я перепробував багато методів, намагався уникати соціальних мереж, тримати осторонь від старих компаній, змінив місце проживання, проте усе марно.. Гра міцно засіла у мене в голові, тому будь яка ситуація, котра виводила мене на емоції, майже відразу провокувала мене на гру, тому що для мене гра, це була втеча від реальності.

       Тоді я вперше дізнався про реабілітаційний центр, батьки привезли мене на центр під виглядом поїздки до психолога, де я й залишився проходити курс психосоціальної корекції мислення та поведінки при ігроманії. Особливого бажання покинути гру у мене не було, на той момент мій розум вже був затуманений залежністю, тому мені здавалось що усе у житті у мене складається не погано. Побувши тут 2 місяці, я повернувся додому, з думкою що я можу контрольовано грати. Проте це була моя фатальна помилка, я за 1 місяць програв стільки скільки раніше міг програти за пів року..

Шлях до виходу з залежності!

В той момент я відчув своє безсилля та безвихідь, тому я прийняв рішення та самостійно приїхав на реабілітацію з власного бажання. Я вирішив пройти повний курс реабілітації аби звільнитись від згубної залежності. Наразі, перебуваючи на сьомому місяці програми одужання, я відчуваю повне звільнення та моральне полегшення від гри. Я відслідковую, як мій мозок починає світло мислити! Я почав усвідомлювати справжню шкоду, яку завдало моє вживання мені та моїй сім’ї. Я почав ставити цілі та мріяти! Тепер я по-справжньому побачив усі переваги тверезого життя та хочу створити свою власну сім’ю! Дякую клініці Пульс за шанс на нове життя! Ви змінили мій світогляд та вдихнули Віру в майбутнє!

+380990040485 або +380980708772.

Результат залежить від твоїх дій – Почни лікування вже сьогодні!

Одужуй з комфортом із клінікою “ПУЛЬС”!

Клініка “Пульс” – там де ти особливий!

Відгуки наших вдячних пацієнтів

Наш консультант завжди на зв'язку

Наші відділення знаходяться у м.Львові та області - заповніть форму і ми перетелефонуємо Вам!

Література

Особиста розповідь Максима – його щире бажання допомогти людям які опинилися в схожій ситуації – вихід є і це клініка “Пульс” у місті Львові!

Наші соціальні мережі

Схожі статті

12 відповідей

  1. Дуже добре що ти зміг зрозуміти ,що треба повернутися на центр бо незрозуміло чим би це все скінчилося…ти молодець!!!

  2. Ігроманія дуже розповсюджена проблема в наш час.І дуже добре що є такі спеціалісти які допомагають у вирішенні залежності.
    Знаю сам зі свого досвіду.Молодці!!!

  3. Ця історія показує як з малого залежність прогресує у людини. Бажання ростуть і наслідки стають все більш серйозними . Ти зробив правильне рішення лікуватись.

  4. Молодець що прийняв рішення змінити своє життя, я розумію що для тебе це було важко, це дуже сильний чоловічій поступок, признати себе залежним і звернутися за допомогою.

  5. Проблема дуже серйозна і розповсюджена особливо серед молоді,мої знайомі програвали все квартири,машини,успішна людина може перетворитись в бомжа,або угаловніка який заради грошей готовий на все.Добре до є місця і люди які можуть допомогти.Дякую вам.

  6. Чудова історія! Надихаюча і подає надію, тільки після таких моментів розумієш що не все втрачено і кожен має шанс! Особливо коли є клініки котрі готові допомогти у будь якій ситуації, дякую!!!

  7. Файна розповідь свого життя.Добре що є такі статті.Що такж ігромани на цьому опиті зможуть для себе зробити висновки і зробити правильний вибір щоб подолати свою проблему

  8. Також бував в цій ситуації і вважаю що ігроманія ще гірше ніж алкоголізм і наркоманія.

  9. Молодець, в тебе ще багато попереду, круто що зміг справитись в такому молодому віці

  10. Благодарен за оказанную помощь и подаренную надежду персоналу клиники, ведь как выбраться с этого болота я попросту не знал

  11. Привіт! Вважаю що ігроманія одна із тяжких завісимостей, рад за Максима,що звернувся за допомогою.Багато людей теряют сім’ї дома і закінчуют життя на вулиці в лучшем случае.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *