Вступ

Всім привіт. Мене звати Віталік, я з міста Львів. Мені 34роки і я залежна людина, а точніше наркоман. Хочу розказати вам історію свого життя, та надіюсь хтось побачить схожість зі мною і зможе зупинитись, щоб не докотись до того життя яким я жив. А було все так: Я народився в повноцінній сім’ї , мама, тато, бабця, сестричка на 2 роки молодша і коли мені було 16 років, народився молодший братик. Я з дитинства був «круть-верть» і завжди находив проблеми на свою голову. За це мені добряче прилітало дома, ставили в кут на гречку і різними варіантами старались мене змінити, але я не мінявся.

Ви тількі погляньте на ці фото – це справді НЕЙМОВІРНО! – різниця 2 роки

Ранні роки

В школі я був «троїшником» і тільки за то ставили, що моя мама була Голова батьківського комітету. В школі почалось знайомство з хімічними речовинами, а саме наркотиками. В 1 класі я попробував цигарки, но мені не сподобались і я вернувся до цього в 6класі. Це знайомство тривало до 32 річного віку. В класі 8 друзі пригостили маріхуаною, яка мені сподобалась і я при кожній можливості її курив. В 9 класі травки стало мало і моя компанія показала мені трамадол.Тоді і почала стрімко розвиватись моя залежність від наркотиків. Перші рази я не міг нічого зрозуміти, но коли відчув ейфорію – то їв його завжди коли були гроші. Я пам’ятаю, на чемпіонаті з баскетболу всі ігри пробігав на трамадолі. Я не бачив в цьому проблеми і думав що все гаразд, це просто сильне знеболююче. Коли виросла толерантність до нього, мені захотілось чогось нового і це був субітекс та метадон. Мені на той час було 15років. В цьому віці я знайомлюсь з дівчиною, яка мені сподобалась за свою незвичайну зовнішність та індивідуальність, у неї були перемотані руки еластичним бинтом. Це була перша наша спільність. Ми двоє були задираки, які свої проблеми вирішували силою. Я теж їй сподобався з першої зустрічі і ми почали фліртувати і в кінцевому результаті зустрічатись. Вона жила з бабцею та дідом, бо тато сидів в тюрмі, а маму її вбили в неї на очах коли їй було 7років.

Поглиблення залежності

В 16 років рідні її з’їхали і у нас появилась квартира і вседозволеність. Усі дні народження і будь які застілля проводились в цій квартирі. Що ми там тільки не робили: пили, курили травку, нюхали амфітамін і сексом займались. Но в цей час все влаштовувало, ми любили один одного і ми хотіли відриватись. Незабаром ми почали разом жити і більше часу проводити разом. І наша любов почала проходити перевірку.

Втрати та наслідки

Мирились, сварились і все це по декілька разів на день. Мені приходилось виходити самому на вулицю для того щоб дістати наркотики і такі походеньки могли затягнутись на цілий день. Це призвело до того, що мені легше було хлопнути за собою двері прийти додому до батьків, більшість сварок закінчувалась саме так. Це тривало близько 10 років, то мирились то знову сварились. Було таке враження, що цей дурдом ніколи не закінчиться. В той час кожна наша зустріч закінчувалась якимись проблемами і я рішив, що з цим пора зав’язувати. Вона цього не підтримувала і довгий час приходила в надії, що ми в черговий раз переспимо і помиримось. З часом вона почала зустрічатись з хлопцем і завагітніла та вийшла за нього заміж. У них народилась дівчинка і його посадили в тюрму за крадіжку. Я полюбив цю дитину як свою, бо вона була дуже мила і схожа на свою маму. Звісно ми знову помирились. Через деякий час я зрозумів, що я до неї привик і вже не люблю, а разом ми тільки за дитини. І через 14-15 років нашого знайомства ми розійшлись на завжди. Вона знову найшла собі хлопця, який в п’яному угарі піднімає на неї руки , і тут мене понесло…Я зловив його біля її під’їзда і бив доки мене сусіди не забрали. У них були теж не прості відносини і я деколи при ходив її заспокоїти, за одно подивитись як там маленька красуня. Вона після нашого розходу зайшла в жорсткий запій і одного дня в 30 років заснула і не проснулась. Я прийшов до неї на похорони, но підійти до її тіла не зміг, тому що думав, якщо я б залишився з нею вона б не пила і була жива. Це була остання людина яку я любив.

Точка перелому

Повернемось трохи назад. В 17років я влаштувався з другом на лікеро – горілчаний завод і підсів в додачу на горілку, так з’явилась нова алкогольна залежність,  і 3 роки, що я там працював, не було такого дня, що я не пив. Горілка була в безмежній кількості і я умудрявся вживати все: маріхуанну та замість субітекса  вживати опіум (в народі ширка). Одного з робочих дні на обід я з другом побігли до знайомого який продавав ширку, поки ми ішли в нього її залишилось мало і в той день я перший раз вколовся ін’єкційно у вену. Після того мені інше вживання не приносило таке задоволення, як колись. Тоді почались проблеми з грошима. Моєї зарплати не хватало і я почав красти. У нас на Науковій є автобусний завод ЛАЗ, де було багато дорогоцінних металів . Коли я перший раз виніс міді, що мені потрібно було пів місяця працювати, я зрозумів, що робота мені не потрібна, буду 2 рази в тиждень лазити на завод, щоб красти і все буде класно. Це продовжувалось біля 2 років. В мене стріляли, спускали ротвеллера, 2 рази ловили і здавали в поліцію, но це нічого не змінювало. Чергові ломки і я знову на заводі. На той час в мене потреби були дуже великі. Коли ми винесли всю мідь потрібно було десь брати гроші. Почав красти у рідних: мами, тата, бабці, брата, сестри…Виносив з хати все золото , техніку і все що брали ломбарди. Коли батьки замітили, що немає багато їхніх речей почали догадуватись, що відбувається. Але батькам тяжко прийняти що їхня дитина наркоман і залежний від алкоголізму, який все виносить з хати. Одного дня тато запропонував влаштувати мене до себе на роботу, і мене почали навчати на логіста. Зарплати було біль ніж достатньо, тому міняти в своєму житті нічого не хотілось. Були гроші тому наркотики пробивати було взагалі не проблемою. Коли грошей багато то і так званих друзі купа. Я вживав зранку, обід, вечір, саме такий графік, як прийом їжі. Все це продовжувалось доволі довго, поки я не викинув шприц в смітник у туалеті на роботі. Мене вирахували і здали татові. Я думав, що мені цього ніколи не пробачать, бо я дуже його підставив . Що про нього будуть думати на роботі…Я за цього почував себе просто жахливо, но щось змінити вже було пізно. Тато вирішив зі мною просто не говорити, а я думав: ліпше покарай, накричи на мене, но він просто мовчав. Моє життя набирало оберти, інші наркотики, втікання з хати і т. д.. Мені рідні почали заважати вживати, а я тоді почав вживати такий наркотик як сіль, це була вершина мого безумства. Я втік на довгий час до друга жити, ми тоді почали перевозити в Червоноград субітекс та метадон, а з відти везли каплі тропікамід. Ми  на цьому не погано заробляли , но всі гроші ішли так, як і прийшли на наркотики. Це продовжувалось півтора роки. Наркотична залежність прогресувала. В 33 роки в мене куча болячок, гепатит С, який вже лікував і він знову появився, висушив кульовий суглоб і з 2014 року почав ходити з палочкою і получив пожиттєво інвалідність.

Шлях до одужання

Я простуджую легені і втерплю це тиждень, не звертаючись до лікарів, бо думаю що само пройде. Коли біль стала не виносимо я пішов в лікарню де мені сказали діагноз – двох стороннє запалення легенів. Мені було так погано, що я відчував мені залишилось жити не довго, про що мені і підтвердили лікарі. У мене тоді вже вен не було і щоб мене капати поставили підключичний катетер і що ви думаєте – я його використовував для введення наркотиків. Через 2 тижні, через то що я вживав мене виганяють з лікарні і я розумію що потрібно терміново міняти щось , я вирішую попросити в тата про допомогу, бо самостійно я не міг зав’язати. Куча спроб і не одної вдалої.

Нове життя

Тато повіз мене на психосоціальну реабілітацію, єдиний у світі ефективний спосіб кинути вживати. Я дуже хотів кинути, але коли мене прокапали медикаментами -зробили детокс і мені стало легше, я почав рватись додому, не усвідомлюючи що зірвусь. Слава Богу до мене достукались не байдужі люди і я досі в ремісії. Вже 2 роки я тверезий і за це я вдячний Богу та людям які за мене боролися. В мене життя налагодилось. Я живу окремо від батьків та вчусь, щоб получити водійське посвідчення, та помагаю таким же залежним як я і ділюсь всім тим, що сам проходив на своєму шляху. Я вірю в те, що Бог мене привів сюди і це не просто так. Відносини з моїми рідними дуже добрі , мене знову вірять і за мене вони радіють і підтримують. Дякую клініці Пульс, що врятували мене від смерті та допомогли побороти алкогольну і наркотичну залежність.

Не відтягуй процес одужання на завтра – почни жити вже сьогодні з клінікою «Пульс»

Розділ з найчастішими запитаннями

Хто такий Віталік і звідки він?

Віталік — чоловік 34 років із міста Львів, який розповідає про свою боротьбу з наркозалежністю.

Як вплинули наркотики на відносини Віталіка з дівчиною?

Віталік та його дівчина проводили багато часу, вживаючи наркотики та алкоголь, що призвело до частих сварок і конфліктів у їхніх відносинах. Згодом вони розлучилися, а дівчина померла від алкогольної інтоксикації.

Які наслідки наркозалежності відчув Віталік?

Віталік зіткнувся з багатьма негативними наслідками своєї залежності, включаючи проблеми зі здоров’ям, такі як гепатит С і хронічні болі, втрату роботи, конфлікти з законом, а також втрату відносин з родиною і близькими.

Як Віталік зміг подолати свою залежність?

Віталік звернувся за допомогою до свого батька і разом вони знайшли програму реабілітації. Завдяки підтримці близьких і фахівців з реабілітаційного центру, Віталік зміг подолати свою залежність і перебуває в стані ремісії вже два роки.

Що Віталік робить зараз, щоб підтримувати своє одужання?

Віталік живе окремо від батьків, навчається для отримання водійського посвідчення та допомагає іншим залежним особам, ділячись своїм досвідом і підтримкою на їхньому шляху до одужання.

Який основний меседж Віталіка іншим, хто бореться зі залежністю?

Віталік хоче показати, що зміна можлива незалежно від ступеню залежності, і важливо шукати допомогу та підтримку, щоб подолати залежність і почати нове життя.

Література

Власний текст – інтелектуальна власність клініки “ПУЛЬС” м.Львів

Наші соціальні мережі

Схожі статті

14 Відповідей

  1. Даже цікавий шлях.Такі випадків являються живим прикладом того,що люди помиляються та приходять до того,що самі не можуть впоратись з залежністю.Приняти допомогу нелегко…Віталій Ви насправді молодець!Ви зробили правильний вибір,що звернулись до центру та психо-соціальної реабілітації.Дуже добре що є такі заклади які розуміють,що робити з залежними людьми та такою серьезною проблемою як вживання.

  2. Дякую вам за вашу історію, ви сильна людина, дуже сильний досвід, через ваш приклад можливо люди захочуть змінити своє життя. Господь любить вас.

  3. Віталік,підтримую тебе! Ти молодець і яскравий приклад того,що одужання від наркозалежності можливе! Дякую за відвертість!

  4. На фото зовсім різні люди, ніколи би не подумала що таке можливо. Ви великий молодець і приклад для інших , що не дивлячись ні на що треба брати себе в руки і рухатись далі !

  5. Читала і згадувала свій шлях в боротьбі з залежністю…
    Віталік молодець, що зміг пройти такий важкий шлях до одужання .
    Але моя шана його батькові , що підтримав його та професіоналам які допомогли Віталію повернутися до здорового життя.

  6. Ваші рідні напевно дуже пишаються вами ! Ви великий молодець ! Такі люди мають ділитись своїм досвідом однозначно, щоб інші мали приклад . Велике вам дякую за таке відношення до цієї проблеми і відкритість !

  7. Віталій дякую тобі за відверту розповідь, ти молодець що ділишся своїм досвідом і помагаєш людям ,які опинилися в такій самій проблемі як і ти колись.

  8. Неймовірна історія одужання.Відверто розповів про себе!Повчально для молоді,бо залежність розвивається непомітно і зазвичай уже бачимо жахливі наслідки набагато пізніше.Можно винести уроки для себе!

  9. Зворушлива історія ,яка викликає страх і водночас гордість за ваші зміни у житті. Але все ж таки залежність це хвороба на все життя, Треба про це не забувати.

  10. Сильно! Читав і все життя перед газами пролетіло, сам у проблемі понад 30 років. Останній раз тримався понад 7 років, пішов на війну і там знову дозволив собі, потім уже в госпеталі зайшов у жорсткий запій, через що перервав лікування і втратив пільги. Залежність — серйозна проблема і одиниці з нею боротися.

  11. Неймовірний приклад спраги до життя, вірю що твоя історія комусь допоможе знайти в собі сили на життя

  12. Приклад того, що можна вибратися і є шанси, це свідчить про те, що Бог є в нашому житті, все дуже відгукнулося

  13. Дякую ,Віталій ,за вашу життєву історію. Ваша історія показує як все починається з нездорового інтересу і чим в це кінчується закінчується, повною розрухою. Дякую .

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *