ПТСР і залежність у ветеранів: чому стандартне кодування не працює і що допомагає

Коли алкоголь чи «заспокійливе» стають способом вимкнути флешбеки, звичайне лікування залежності не спрацьовує. Пояснюємо простими словами, що працює насправді.

✅ Статтю перевірено лікарем наркологом

Жмаков Олег Анатолійович

Лікар психіатр-нарколог вищої категорії • Головний лікар клініки «Пульс»

Стаж 30 років. Закінчив НМУ ім. О.О. Богомольця за спеціальністю «Психіатрія». Поєднує клінічний досвід із сучасними протоколами лікування залежностей. Дата перевірки: 30.06.2026.

Коли війна не закінчується всередині

Багато людей повертаються з війни фізично цілими, але носять її в собі. Вночі — кошмари, вдень — раптові спалахи спогадів, постійна напруга, наче небезпека поруч. Це ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР) — реакції психіки на пережитий жах. Щоб хоч якось «вимкнути» ці відчуття, людина часто починає пити або приймати «заспокійливі» таблетки. Спершу здається, що допомагає. Потім це стає пасткою.

Так формується подвійний діагноз — коли одночасно є і психічний розлад, і залежність. Ці дві хвороби живлять одна одну. Тому лікувати їх окремо чи «по черзі» зазвичай не виходить. Про сам подвійний діагноз докладно розповідає наша сторінка лікування подвійного діагнозу — а тут ми зосередимось на одній конкретній, дуже поширеній в Україні ситуації: ПТСР плюс залежність у ветеранів і цивільних, які пережили бойові дії.

Ця стаття — для самих ветеранів, їхніх дружин, батьків, побратимів і волонтерів. Вона пояснить простими словами, чому звичне «закодувати й забути» тут часто не спрацьовує, і які підходи справді допомагають людині повернутися до життя. Матеріал інформаційний: він не замінює огляд лікаря, а допомагає зрозуміти, куди рухатися.

Наскільки це поширена проблема

ПТСР і залежність від алкоголю — одна з найчастіших пар у світовій психіатрії. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я та американського Національного інституту з питань зловживання наркотиками (NIDA), люди з ПТСР у кілька разів частіше мають розлад вживання алкоголю, ніж ті, хто травми не переживав. Дослідження системи допомоги ветеранам США (VA) роками показують: серед бойових ветеранів із ПТСР проблеми з алкоголем трапляються дуже часто — це не виняток, а типовий супутник.

В Україні після повномасштабного вторгнення ця тема стала масовою. Міністерство охорони здоров’я та Міністерство у справах ветеранів прямо називають психічне здоров’я захисників і захисниць пріоритетом, а ризик поєднання ПТСР із залежністю — одним із головних викликів. Точні цифри ще уточнюються, тому ми свідомо не наводимо вигаданих відсотків. Важливо інше: якщо ветеран почав пити «щоб заснути» чи «щоб не думати» — це поширений сценарій, а не особиста слабкість.

Розуміння того, що ви не самі й що це відома медицині ситуація, саме по собі знімає частину сорому. У практиці клініки чимало звернень починаються саме тоді, коли ветеран або його близькі усвідомлюють: те, що відбувається, — не «зіпсований характер», а типовий наслідок пережитого, з яким уміють працювати. А менше сорому — більше шансів вчасно звернутися по допомогу, поки залежність не зайшла надто далеко й поки поруч є сили в родини.

Чому людина починає «лікувати» травму алкоголем

У нашому мозку є ділянка, яку називають мигдалеподібним тілом (амігдалою) — це «сигналізація тривоги». При ПТСР ця сигналізація ніби зламана: вона вмикається навіть тоді, коли реальної загрози немає — від різкого звуку, запаху, темряви. Людина живе в постійній бойовій готовності, і це виснажує.

Алкоголь і бензодіазепіни (група сильних заспокійливих) тимчасово приглушують цю гіперактивність. Стає тихіше в голові, легше заснути, слабшає тривога. Мозок швидко запам’ятовує: «випив — відпустило». Так формується самолікування — спроба гасити симптоми хвороби тим, що під рукою.

Проблема в тому, що це хибне коло. Ефект короткий, а наступного дня тривога, дратівливість і безсоння повертаються ще сильнішими — це вже і травма, і синдром відміни разом. Доводиться пити більше. За оглядами, на які спираються настанови NICE та NIDA, алкоголь погіршує сон і пам’ять, посилює нічні кошмари й робить перебіг ПТСР важчим. Тобто засіб, який мав рятувати, поглиблює саму хворобу.

Чому кодування і швидкий детокс часто дають зрив

Класичне «кодування» і швидка крапельниця добре знімають гострий стан і забирають алкоголь із тіла. Але вони не чіпають головну причину — необроблену травму. Методи на кшталт дисульфіраму (речовина, яка робить вживання алкоголю нестерпним) чи налтрексону окремо працюють через страх або блокування задоволення. Вони кажуть мозку «не можна пити», але не дають відповіді на питання «а що робити з флешбеками й безсонням тепер».

Уявіть, що людині забрали єдиний спосіб приглушувати нестерпні симптоми — і нічого не дали натомість. Тривога, кошмари, напруга нікуди не поділися. Тому в цій групі дуже високий ризик зриву: щойно стане особливо важко, мозок повернеться до перевіреного способу. Іноді після «закодувався і терпів» зрив буває навіть різкішим.

Це не означає, що детоксикація й медикаментозна підтримка непотрібні — навпаки, з них зазвичай і починають, щоб стабілізувати стан. Але вони мають бути першим кроком, а не всім лікуванням. Наступним обов’язково йде робота з травмою. Саме тому наркологію і психіатрію тут поєднують — це і є суть лікування подвійного діагнозу.

Що працює: інтегровані доказові протоколи

Головна ідея сучасного підходу проста: залежність і травму лікують одночасно, однією командою, за єдиним планом. Це називають інтегрованим лікуванням. У світі є кілька доказових протоколів — тобто перевірених дослідженнями програм. Розберемо три, які найчастіше згадують міжнародні настанови (зокрема британський інститут NICE та Американська психологічна асоціація APA).

Який саме протокол підійде — вирішує лікар після огляду, зважаючи на стан людини, стадію залежності й готовність працювати з травмою. Немає «одного найкращого» методу для всіх; є метод, який підходить конкретній людині зараз.

• Seeking Safety («Пошук безпеки») — щадна програма, з якої часто починають. Вона не змушує одразу переживати травму заново. Натомість вчить конкретних навичок: як впоратися з потягом до алкоголю, як заспокоїтися під час флешбеку, як тримати безпеку. Підходить навіть тим, хто ще не готовий говорити про пережите.
• COPE (одночасне лікування ПТСР і залежності через пролонговану експозицію) — глибший метод. Під керівництвом терапевта людина поступово, у безпечних умовах, повертається до травматичних спогадів, щоб вони перестали керувати життям. Її застосовують після стабілізації, коли людина вже не в гострому вживанні.
• EMDR, адаптований для залежних — метод переробки травми за допомогою спрямованих рухів очей та інших вправ. Він допомагає «розвантажити» болючий спогад. Для людей із залежністю використовують спеціальну адаптацію з додатковими техніками стабілізації, щоб робота з травмою не спровокувала зрив.
• Фармакотерапія як опора — підібрані лікарем ліки, які зменшують тривогу, покращують сон і знижують потяг. Вони не замінюють психотерапію, а створюють умови, щоб вона стала можливою. Це завжди призначає лікар, а не сам пацієнт.

Бензодіазепіни при ПТСР: чому обережно і чим замінюють

Часто людині з тривогою і безсонням виписують чи вона сама дістає «заспокійливі» з групи бензодіазепінів — клоназепам, алпразолам та подібні. У короткій перспективі вони знімають напругу. Але при поєднанні ПТСР із залежністю це особливо ризикований шлях. Ці ліки самі викликають швидке звикання, а міжнародні настанови (зокрема американські рекомендації для ветеранів) не радять їх як основне лікування ПТСР — є дані, що вони можуть навіть погіршувати перебіг розладу.

Хороша новина в тому, що є безпечніші варіанти, які не викликають наркотичної залежності. Основою лікування тривоги й депресії при ПТСР зазвичай є сучасні антидепресанти. Для «фізичних» проявів страху (серцебиття, тремтіння) лікар може розглянути пропранолол, а проти нічних кошмарів у частини пацієнтів допомагає празозин — щоправда, докази щодо нього неоднозначні, тому його призначають індивідуально. Окремо варто сказати про прегабалін: попри уявлення про його «безпечність», лікарі при залежності застосовують його обережно й короткочасно, бо він теж має ризик звикання, особливо в людей із розладом вживання психоактивних речовин.

Важливо розуміти межу. Це застереження стосується довготривалого й самостійного вживання «заспокійливих» для полегшення симптомів ПТСР. Натомість під час гострої алкогольної відміни чи білої гарячки (делірію) — із тремтінням, судомами, сплутаністю свідомості — лікар у клініці навпаки може короткочасно застосувати ці самі препарати під наглядом: у такій ситуації вони потрібні й рятують життя. Різниця в тому, хто, коли й навіщо їх призначає. Усі назви ліків у статті наведено лише для розуміння, що вибір існує — це не інструкція й не дозвіл підбирати чи міняти препарати самостійно. Дозування й поєднання визначає лікар після огляду, бо різкі зміни чи самолікування можуть бути небезпечними, особливо на тлі алкоголю.

Моральна травма: те, що не «закодувати»

У комбатантів є особливий пласт болю, якого зазвичай немає в інших пацієнтів із ПТСР, — моральна травма. Це глибокий внутрішній розлом через дії або події на війні, які суперечать власним уявленням про добро і зло: коли не вдалося врятувати побратима, коли довелося робити важкі речі, коли вижив, а хтось поруч — ні. Звідси — почуття провини, сорому, іноді відчуття, що «я не маю права на нормальне життя».

Жодна крапельниця й жоден укол цього не лікують. Провина — не хімічна проблема, а екзистенційна, тому з нею працює психотерапевт, іноді разом із капеланом чи в групі побратимів. Завдання — не «переконати, що ти не винен», а допомогти прожити цей досвід, повернути сенс і самоповагу. Часто саме нерозв’язана моральна травма стоїть за зривами: людина п’є, щоб заглушити не страх, а сором.

Тому в роботі з ветеранами так важливо, щоб команда розуміла військовий контекст і не знецінювала пережите. Людина, яка відчула, що її біль сприймають серйозно й без осуду, набагато легше залишається в терапії та не тікає у зрив. Це частина того, чому лікування має бути людяним і персональним, а не конвеєрним, — і чому з моральною травмою потрібен час, а не швидкі обіцянки.

Поради для родини: як бути поруч і не нашкодити

Рідні часто почуваються безпорадними: не знають, як реагувати на кошмари, спалахи гніву чи чергове вживання. Кілька орієнтирів, які зменшують шкоду й не провокують нову травму. Це не заміна консультації спеціаліста, а перша опора.

• Під час нічного кошмару не будіть різко й не хапайте за тіло — людина спросоння може відреагувати як на загрозу. Кличте спокійно на ім’я з невеликої відстані, увімкніть м’яке світло, дайте час зрозуміти, що вона вдома й у безпеці.
• Під час флешбеку (коли людина ніби знову «там») говоріть тихо й коротко, називайте теперішнє: «Ти вдома, зараз (така) година, я поруч». Допомагає «заземлення» — попросіть назвати кілька предметів у кімнаті, відчути опору ніг об підлогу.
• Після алкогольного зриву не влаштовуйте суд і не соромте. Сором штовхає пити далі. Краще спокійно позначити факт і повернути до плану: «Це трапилось. Давай подумаємо, що зробити далі, і зателефонуємо лікарю».
• Не намагайтеся замінити лікаря. Не ховайте й не «дозуйте» алкоголь самотужки, не призначайте ліки — це рідко працює і псує стосунки. Ваша сила — у присутності, теплі й тому, щоб довести людину до фахівця.
• Бережіть себе. Життя поруч із залежністю й травмою виснажує. Підтримка для родичів, групи взаємодопомоги чи власна консультація психолога — не егоїзм, а умова, щоб у вас вистачило сил бути опорою.

Коли потрібна невідкладна допомога

Є ситуації, коли не можна чекати й «спостерігати». Якщо людина говорить про небажання жити, має конкретні думки чи план завдати собі шкоди, поводиться так, ніби прощається, — це невідкладний стан. Так само небезпечні важка алкогольна відміна з тремтінням, судомами, сплутаністю свідомості, галюцинаціями чи різким стрибком тиску.

У таких випадках телефонуйте екстреній допомозі 103 або звертайтеся до клініки, яка працює цілодобово. Клініка «Пульс» приймає дзвінки 24 години на добу за номером (067) 103-33-53, є можливість виклику лікаря додому у Львові й області. Краще перестрахуватися й зателефонувати, ніж пропустити небезпечний момент.

Не залишайте людину саму в гострому стані й приберіть з доступу засоби, якими вона може нашкодити собі, зокрема зброю та ліки у великій кількості. Ваш спокійний голос і швидкий дзвінок фахівцям у цей момент важливіші за будь-які правильні слова. Навіть якщо згодом виявиться, що загроза була не така велика, ви вчинили правильно: у таких ситуаціях краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати.

Як допомагають у клініці «Пульс» у Львові

У наркологічній клініці «Пульс» (Львів, вул. Грінченка, 5) розуміють, що ПТСР із залежністю — це не «просто пиття», а два переплетені стани, які потребують і нарколога, і психіатра, і психолога одночасно. Роботу з такими пацієнтами координує головний лікар Жмаков Олег Анатолійович — психіатр-нарколог вищої категорії з понад 30-річним досвідом; він же рецензує ці матеріали. З психологічною частиною й травмою працюють психологи клініки: Юрій та Анастасія Гур, Калерія Юрченко, Валентин Миненко.

Шлях зазвичай починається з консультації та безпечної стабілізації стану, а далі — з індивідуального плану, де медикаментозну підтримку поєднують із психотерапією травми. Формати гнучкі: очно, онлайн, виклик лікаря додому (Львів і область, цілодобово) та стаціонар, коли потрібен постійний нагляд. Це і є практичне лікування подвійного діагнозу — коли обидві хвороби ведуть разом, а не по черзі.

Звернення анонімне, без узяття на облік, клініка працює за ліцензією МОЗ. Ми не обіцяємо «гарантованого результату» — чесно кажемо, що одужання потребує часу й участі самої людини. Але з правильним підходом навіть важкі, застарілі випадки піддаються допомозі. Перший крок простий: зателефонувати (067) 103-33-53 і поговорити з фахівцем.

Висновки

ПТСР і залежність у ветеранів — не слабкість характеру, а поєднання двох хвороб, які підживлюють одна одну. Алкоголь чи транквілізатори на короткий час гасять тривогу й флешбеки, але з часом роблять травму важчою. Саме тому «закодувати й забути» тут часто не спрацьовує: прибрати речовину замало, поки не оброблена сама травма.

Працює інше — інтегрований підхід, де залежність і ПТСР лікують одночасно: стабілізація стану, підібрана лікарем фармакотерапія без небезпечних для тривалого вживання бензодіазепінів і доказова психотерапія травми (Seeking Safety, COPE, адаптований EMDR), а у комбатантів — окрема робота з моральною травмою й провиною. Родина при цьому — не лікар, а опора, яка доводить людину до фахівця й підтримує в дорозі.

Ця стаття має інформаційний характер: точний діагноз і план лікування визначає лікар після огляду. Якщо ви впізнали в описаному себе чи близького — не відкладайте. Консультація психіатра-нарколога клініки «Пульс» доступна цілодобово за номером (067) 103-33-53, а в екстреній ситуації телефонуйте 103.