Ознаки ігроманії: як розпізнати залежність від азартних ігор

Як розпізнати залежність від азартних ігор у себе чи близької людини: психічні та фізичні ознаки, критерії МКХ-11 і DSM-5, чек-лист тривожних сигналів і поради, як почати розмову про проблему.

✅ Статтю перевірено лікарем наркологом

Жмаков Олег Анатолійович

Психіатр-нарколог вищої категорії • Головний лікар клініки «Пульс»

Стаж 30 років. Закінчив НМУ ім. О.О. Богомольця за спеціальністю «Психіатрія». Поєднує клінічний досвід із сучасними протоколами лікування залежностей. Дата перевірки: 30.06.2026.

Ігроманія — це розлад психіки, при якому людина втрачає контроль над бажанням грати. Своєчасне розпізнавання симптомів дозволяє почати лікування на ранніх стадіях, коли прогноз найкращий.

Що таке ігроманія: визначення та класифікація

Ігроманія (грейма, гейм-адиктація, патологічна гра) — це залежність поведінкового характеру, при якій людина втрачає здатність контролювати гру, продовжує або посилює гру, навіть усвідомлюючи негативні наслідки. На відміну від звичайного азартного хобі, ігроманія руйнує фінансовий стан, соціальні стосунки та психічне здоров’я людини. Це не просто слабкість волі — це психічне захворювання, що супроводжується змінами в структурі та функціонуванні мозку.

Клініка “Пульс” розрізняє кілька типів залежності в контексті видів ігроманії:

• Азартні ігри: казино, гральні автомати, ставки на спорт
• Онлайн-ігри: віртуальні казино, букмекерські контори
• Комп’ютерні ігри: рольові ігри з мікротранзакціями, кіберспорт
• Лотереї та бінго: державні та приватні лотереї

Нейробіологічні механізми ігроманії

Дослідження нейровізуалізації показують, що ігроманія супроводжується дисфункцією дофамінової системи мозку, особливо в областях, відповідальних за винагороду та мотивацію. Азартна гра активує дофамінові рецептори подібно до дії психоактивних речовин, створюючи аналогічну залежність. При тривалому впливі в префронтальній корі, яка відповідає за рішення та самоконтроль, спостерігаються структурні та функціональні зміни, аналогічні тим, що реєструються при хімічних залежностях.

Епідеміологічні дані свідчать, що ігроманією страдає від 2 до 3% світового населення. Розстройство частіше розвивається у чоловіків (співвідношення чоловіків до жінок близько 3:1), хоча останні роки показують зростання випадків серед жінок молодого віку. Середній вік першого контакту з азартними іграми — 15-18 років, але розвиток патологічної залежності найчастіше відбувається у віці 20-40 років. Генетична схильність та наявність коморбідних розладів (депресія, тривожність, АДГД) значно підвищують ризик розвитку ігроманії.

Класифікація за МКХ-11 та DSM-5

У Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) ігроманія кодується як 6C50 і входить до розділу розладів, пов’язаних з вживанням психоактивних речовин та аддиктивною поведінкою. Це визнання підкреслює спільність механізмів с хімічними залежностями. У Діагностичному та статистичному посібнику психічних розладів (DSM-5) розстройство класифікується як “Розлад азартної гри” (Gambling Disorder) і входить до категорії зависимостей від речовин та адиктивних розладів.

За DSM-5, для постановки діагнозу необхідна наявність щонайменше 4 критеріїв з 9 протягом 12 місяців: постійна потреба грати з все більшими сумами; безуспішні спроби контролю; тривога чи дратівливість при спробах припинення; гра як засіб втечі від проблем; повторні програші з наступними спробами “виграти назад”; брехня про масштаби гри; втрата можливостей через гру; залежність від інших для грошової допомоги; суйцидальні ідеї або спроби.

Різниця між азартом та залежністю

Не всі, хто грає, мають ігроманію. Людина з азартом може грати з контролем, встановити собі ліміти та дотримуватися їх. При ігромануючій людини контроль повністю втрачається, гра стає невідворотною потребою, а наслідки — катастрофічні. Важливою ознакою є наявність синдрому відмови — при спробах припинити гру розвиваються дратівливість, тривога та інші невідповідні емоції.

Психічні ознаки залежності від азартних ігор

Психічні симптоми ігроманії часто проявляються первими і є найбільш вияскравленими. Вони відбиваються когнітивні та емоційні порушення, пов’язані з прогресуючою втратою контролю та змінами в мотивації.

Постійні думки про гру

Людина постійно думає про гру, згадує минулі виграші, планує наступну гру, шукає нові маршрути до казино або нові сайти для гри. Ці думки займають більшість часу та витісняють звичайну діяльність. Клінічні спостереження показують, що серед пацієнтів з ігроманією майже 80% повідомляють про вторгаючі думки про азартні ігри, які тривають більше 2 годин на день. Цей феномен називають “preoccupation” і він часто передує самої гри, розвиваючи передчуття та напруження, що можна розрядити лише грою.

Потреба в розширенні “дози”

Толерантність розвивається швидко: як і при хімічних залежностях, людині потрібні все більші суми грошей та більше часу за грою, щоб отримати той самий “кайф”. Того, що раніше задовольняло, більше недостатньо. Дослідження показують, що толерантність в ігроманії розвивається швидше, ніж при алкогольній залежності — середній період від першої гри до розвитку толерантності становить 6-12 місяців. Це пов’язано з адаптацією дофамінових рецепторів і вимагає все більших “порцій” азарту для досягнення тієї ж емоційної відповіді.

Втрата контролю та синдром “чейсінгу”

Людина не може перемогти себе і перестати грати. Вона намагається, але кожна спроба закінчується невдачею. Обіцянки собі та близьким залишаються невиконаними. Один з найкритичніших показників ігроманії — явище “chasing losses”, коли людина намагається виграти назад програні гроші через продовження гри. Це психологічне явище підтримується когнітивною дистофункцією, особливо “ілюзією контролю” та “эффектом-близької-осі”, коли людина переконана, що наступна гра принесе виграш, оскільки вона “близька” до вигрушу.

Занепокоєність та розчарування при припиненні

При спробах зменшити або припинити гру, людина відчуває дратівливість, беспокойність, тривожність. При повтору гри ці почуття мимовільно зникають. Це явище називають синдромом відмови і воно подібне до того, що спостерігається при хімічних залежностях. Неврологічні дослідження показують, що у людей з ігроманією при припиненні гри спостерігаються значне підвищення кортизолу та адреналіну, що створює фізичний дискомфорт і мотивує повернення до гри як засобу саморегуляції.

Зміна мотивації гри та когнітивні спотворення

Люди часто починають грати, щоб “повернути” втрачені гроші (саме так розвивається залежність), щоб втекти від проблем, стресу чи депресії. Взаємозв’язок ігроманії та депресії досить тісний. Три основні когнітивні спотворення, що підтримують ігроманію: 1) “Гамблер-фалесі” — переконання, що попередні програші впливають на наступні результати; 2) “Ілюзія контролю” — переконання, що можна впливати на випадкові випадки; 3) “Ефект-близької-осі” — переконання, що програш був “близькає” до виграшу, мотивуючи продовження гри. Клінічні дослідження показують, що ці спотворення присутні у 95% людей з діагнозом ігроманія.

Стадії прогресування ігроманії

Психіатри розрізняють три основні стадії розвитку ігроманії: 1) Фаза виграшу (winning phase) — людина досвідчує серію виграшів або вірить у свою удачу, розвивається азарт і погіршення критичного мислення; 2) Фаза програшу (losing phase) — програші накопичуються, але людина продовжує грати у спробі “повернути” гроші, розвивається толерантність та психологічна залежність; 3) Фаза розпачу (desperation phase) — людина втрачає контроль повністю, беруть кредити, приховує ситуацію, можуть виникнути суйцидальні ідеї. Середня тривалість проходження від першої до третьої стадії 5-7 років.

Фізичні та поведінкові сигнали

Фізичні симптоми та нейрохімічні зміни

Хоча ігроманія — це розлад психіки, вона має реальні фізичні прояви, обумовлені змінами нейротрансмітерних систем:

• Порушення сну (безсоння перед грою внаслідок підвищення адреналіну, надмірна сонливість після тривалої гри внаслідок виснаження)
• Порушення апетиту (як переїдання під час стресу, так і його втрата внаслідок зосередження на грі)
• Головні болі та біль у спині від довгого сидіння за комп’ютером, міофасциальний біль синдром
• Серцебиття, тахікардія та запаморочення під час гри внаслідок активації симпатичної нервової системи
• Втомлюваність та зниження енергії, спричинене хронічним стресом та порушеннями сну
• Погіршення гігієни та зовнішнього вигляду, запалення шкіри від постійного нервового напруження

На нейрохімічному рівні спостерігаються значне підвищення кортизолу (гормону стресу) як під час гри, так і при припиненні, що призводить до синдрому хронічної стресової реакції. Одночасно спостерігається дефіцит серотоніну, що призводить до депресивних симптомів та нездатності отримати задоволення від інших активностей (ангедонія). Дослідження показують, що у людей з тяжкою ігроманією спостерігаються стійкі зміни у вмісті нейротрансмітерів навіть в період ремісії.

Поведінкові зміни та соціальна дезадаптація

Близькі люди часто помічають чіткі зміни в поведінці, які розвиваються прогресивно:

• Соціальна ізоляція: гра замість спілкування з друзями та сім’єю, поступове звуження соціального кола
• Занедбання роботи, навчання, домашніх обов’язків, спадання продуктивності та прогулювання
• Приховування розміру та частоти гри, виявлення приховане купюри та картки для кредиту
• Солгання про великі суми, витрачені на гру, розповсюджені історії про “нейтральні” витрати
• Запозичення грошей під різними привідами для продовження гри, звернення до “акул кредиту”
• Агресивність та дратівливість при спробах обговорити проблему, виник оборонної реакції
• Раптові поліпшення настрою після гри, потім різкі падіння, емоційна нестабільність
• Втрата інтересу до колишніх хобі та активностей, звуження спектру задоволення

Критерії діагностики за МКХ-11

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) включила “Розлад, пов’язаний з азартними іграми” (код 6C50) до МКХ-11. Діагностика ставиться при наявності таких критеріїв протягом 12 місяців. Клініка “Пульс” використовує як МКХ-11, так і критерії DSM-5 для комплексної оцінки пацієнта:

При діагностиці використовуються також спеціалізовані скринінг-тести, такі як SOGS (South Oaks Gambling Screen) — 20 запитань з чутливістю 80-95%, PGSI (Problem Gambling Severity Index) — сучасний мультимерний тест, та Lie/Bet Questionnaire — швидкий скринінг з двома запитаннями для первинної выявлення. За DSM-5, діагноз ставиться при наявності щонайменше 4 критеріїв з 9.

Як розпізнати проблему у близької людини

Сигнали, які можуть сповіщати про ігроманію

Якщо ваш близький раптом почав:

• Більше часу проводити в казино, букмекерських конторах, перед комп’ютером, особливо ночами
• Запозичати гроші у вас, друзів, брати кредити, часто відмовляючись дати пояснення
• Мати фінансові проблеми, але при цьому як-от мати гроші для гри, займатися реалізацією цінних речей
• Висловлювати бажання припинити гру, але не змагаючи це зробити, коли спроби закінчуються невдачею
• Стати дратівливим та агресивним при спробах обговорити гру, виникання конфліктів при згадуванні казино
• Займатися новою “роботою” чи “бізнесом” в інтернеті, що насправді є грою або ставками
• Мати суїцидальні думки чи розмови про безнадійність, особливо після великих програшів
• Значно змінити соціальні связи, перестати спілкуватися зі своїми друзями, ізолюватися

Чек-лист червоних прапорців ігроманії

Для швидкої оцінки ситуації можна скористатися наступним чек-листом. Якщо людина демонструє більшість з цих ознак, вірогідність ігроманії дуже висока:

• Гра займає все більше часу на заклад кожного дня
• Коли гра припиняється, розвивається дратівливість та тривога
• Повторні невдалі спроби скоротити гру
• Брехня про кількість грошей, витрачених на гру
• Гра під час роботи, учебе чи інших обов’язків
• Розмови про вік “великого виграшу” або стратегій
• Взяття кредитів або запозичення для гри
• Занедбання сім’ї чи роботи через гру

Як розмовляти з людиною про залежність: етапи конфронтації

Підійти до цієї розмови слід делікатно, дотримуючись кількох етапів:

Етап 1. Підготовка
Зберіть конкретні факти про поведінку (запозичення грошей, втрата часу, соціальна ізоляція). Виберіть спокійний час та місце, коли обидва можете розмовляти без перебивань. Намітьте цілі розмови — не намагайтеся розв’язати все одразу.

Етап 2. Вибір правильного часу
Розмовляйте, коли обидва спокійні, не відразу після конфлікту чи після гри. Уникайте розмов під час тривоги або дратівливості. Найкраще — коли людина спокійна, але досить тверезої думки для сприйняття інформації.

Етап 3. Конструктивна комунікація
Говоріть про свої спостереження, а не про провини людини. Замість “Ти гравець!” скажіть “Я помітив, що ти проводиш більше часу за грою та це впливає на нас”. Уникайте звинувачення та морального судження. Висловлюйте свою стурбованість, а не гнів.

Етап 4. Пропозиція допомоги
Пропонуйте допомогу конкретно: помогти знайти лікаря, супроводити на консультацію, підтримувати під час лікування. Навіть якщо людина спершу відмовляє, знайте, що як допомогти близькій людині з ігроманією — це реально. Багато людей відмовляються в першу розмову, але згодом приходять за допомогою.

Етап 5. Встановлення здорових меж
Встановлюйте чіткі межі: не позичайте гроші та не беріть на себе її борги. Повідомте, що ви готові підтримувати лікування, але не будете фінансувати гру. Часто це потрібно, щоб людина усвідомила серйозність ситуації.

Коли звертатися до лікаря

Чим раніше розпочнеться лікування, тим краще результати. Перша консультація у клініці “Пульс” включає детальне психіатричне інтерв’ю, оцінку ступеня залежності за міжнародними критеріями, виявлення коморбідних розладів (депресія, тривога, АДГД), а також фінансової та соціальної ситуації пацієнта. Під час консультації лікар обговорює доступні методи лікування та розробляє індивідуальний план виздоровлення.

Звертатися до лікаря слід, якщо:

• Ви або близька вам людина не можете перестати грати, незважаючи на спроби, навіть після втрати суттєвих сум грошей
• Гра викликає фінансові проблеми (борги, неплатежі, втрата заощаджень, секвестр майна)
• Гра викликає сімейні проблеми: конфлікти з партнером, розлучення, втрата контакту з дітьми
• Гра стала способом розправитися зі стресом, тривогою чи депресією, замість здорових механізмів подолання
• Розвиваються мисли про самогубство, особливо після великих програшів
• Втрачена робота або гра впливає на спроможність утримати роботу
• Виникли юридичні проблеми через гру або борги
• Ви вже спробували лікування в інших місцях без результатів та потребуєте комплексного підходу

Клініка “Пульс” пропонує комплексну програму лікування ігроманії сучасними методами, включаючи психотерапію (когнітивно-поведінкова терапія, мотиваційне інтерв’ювання), групову терапію та при необхідності медикаментозну підтримку. Лікування спрямоване не тільки на припинення гри, але й на розуміння та змінення основних психологічних механізмів залежності, а також на відновлення соціальних та професійних функцій.

Поширені міфи про ігроманію