Орієнтири для діагностики алкоголізму
Лікарю, мені здається, що я – алкоголік. Я випиваю один раз на три місяці, але моя п’янка зазвичай триває три дні. Це триває регулярно протягом останніх п’яти-шести років. Скажіть, мені необхідно лікуватися?Не знаю. Давайте дослідимо детальніше вашу проблему.
Недостатньо для діагнозу й того, що повідомила Наталя про свого чоловіка: “Мій чоловік дуже часто приходить з роботи п’яним, але алкоголіком себе не вважає. Я не знала, що думати, і почала рахувати п’яні та тверезі його дні. Вийшло в середньому 12 тверезих днів на місяць. Це що – алкоголізм?”
Для відповіді на подібні запитання спочатку можна скористатися короткими і суто орієнтовними діагностичними підходами. Ось один із них. Він складається всього з 4 запитань. На запитання може відповідати або той, хто піддається діагностиці, або люди, які добре знають його спосіб життя.
Короткий опитувальник для виявлення можливого алкоголізму
- Чи приймали ви коли-небудь рішення скоротити випивання?
- Чи докучали вам близькі тим, що критикували вас за пияцтво?
3 Чи відчували ви себе після випивки дуже погано фізично і чи виникало у вас почуття провини у зв’язку з випивкою? - Чи вживали ви спиртне, щоб похмелитися, заспокоїти нерви або позбутися головного болю?
Навіть одна відповідь “так” на вищенаведені запитання свідчить про підозру на алкоголізм. Позитивні відповіді на всі чотири запитання розцінюють як безсумнівний алкоголізм.
Можна використовувати інший орієнтовний шлях діагностики. Діагноз алкоголізму припускають, якщо людина продовжує вживати алкоголь у великих кількостях, незважаючи на одну або всі з наведених нижче обставин:
- Порушення важливих для неї взаємовідносин (наприклад, подружніх), що сталося через пияцтво, на думку партнера або на думку самого питущого;
- Втрата роботи через пияцтво;
- Два або більше приводів у міліцію, пов’язаних із вживанням алкоголю;
- Є ознаки погіршення здоров’я, включно з алкогольним абстинентним синдромом, алкогольною кардіоміопатією (порушенням роботи серця), цирозом печінки, периферичною полінейропатією (розладом периферичних нервів, що може виражатися утрудненням під час ходіння) та інше.
Іноді родичі ймовірних пацієнтів і самі хворі просять лікаря навести визначення алкоголізму як хвороби. Так і ставлять запитання.
– Скажіть, а що називається алкоголізмом?
Маєте право знати, – відповідаю я. І наводжу визначення з клінічного керівництва: “Алкоголізм хронічний (синоніми: хвороба алкогольна, токсикоманія алкогольна, етилізм) – форма токсикоманії з пристрастю до вживання речовин, які містять етиловий спирт, та розвитком у зв’язку з цим хронічної інтоксикації”.
У цьому визначенні я б виділила як ключове слово слово “пристрасть”.
Подивимося ще в один науковий гросбух.
“Алкоголізм (хронічний алкоголізм, хронічна алкогольна інтоксикація, алкогольна хвороба, алкогольна токсикоманія, етилізм) – прогредиентне захворювання, яке характеризується патологічним потягом до спиртних напоїв, розвитком абстинентного (похмільного) синдрому під час припинення вживання алкоголю, а в далеко зайшлих випадках – стійкими соматоневрологічними розладами і психічною деградацією” .
Це визначення дає як основну ознаку патологічний потяг до спиртних напоїв, тобто пристрасть, але вказує ще на таку важливу ознаку, як абстинентний синдром. Латинське слово “abstinentia” означає “утримання”. Абстинентний синдром розвивається слідом за припиненням вживання алкоголю, тобто слідом за утриманням. Абстинентний синдром містить як фізичні порушення – загальне кепське самопочуття, головний біль, тремтіння рук, сухість у роті, огиду до їжі, підвищену спрагу, пітливість, прискорене серцебиття та інші симптоми, так і психічні розлади – знижений настрій, самозвинувачення, почуття провини, труднощі з пам’яттю, безсоння та інше. Після прийому нової дози алкоголю інтенсивність симптомів на певний час зменшується. Цим пояснюється потреба хворих похмелитися.
Якщо запитати людину: “Ви зазвичай похмеляєтеся?”, вона може відповісти: “Ні. Я завжди йду на роботу тверезий”. Така відповідь не означає, що в неї немає алкогольного абстинентного синдрому. Похмілля може бути відставленим на якийсь час, наприклад, на час після роботи. Похмілля як дія, як приймання нової дози алкоголю може бути відсутнім (людина страждає і їй допомагає час утримання). Але абстинентний синдром як комплекс симптомів, як погане самопочуття після випивки може бути в наявності.
Виявити у людини потяг до алкоголю, тобто хворобливу пристрасть, або тягу, теж іноді непросто. На пряме запитання: “Вас тягне випити?” хворі частіше відповідають: “Ні, не тягне. Просто я випив, тому що…” Далі може бути будь-яка відповідь.
Можна не ставити так запитання, а дізнатися, як людина п’є. Люди з хворобливою пристрастю до алкоголю вживають алкоголь інакше, ніж ті, хто просто п’є. Я використовую у своїй практиці 8 ознак.
Вісім ознак хворобливого споживання алкоголю, за Р. Хейлманом.
1. Постійні думки про алкоголь.
Хвора людина часто думає про випивку в той час, коли її повинні займати інші сторони життя. Як про це розпитати? Можна поставити такі запитання:
- Чи очікуєте ви з нетерпінням кінця робочого дня, щоб випити і розслабитися?
- Чи ловите ви себе на тому, що чекаєте кінця тижня, коли можна трошки гульнути?
- Чи помічаєте ви, що думка про випивку вривається іноді у вашу свідомість у найбільш невідповідний момент, коли вам потрібно думати про щось інше?
- Чи не з’являється у вас потреба “прийняти на груди” в певний час доби?
2. Підвищення витривалості до алкоголю.
Хвора на алкоголізм людина може виглядати відносно тверезою після певної дози алкоголю, що викликає явне сп’яніння в інших, здорових осіб. Причому хворий у колишні часи, до розвитку в нього алкоголізму, п’янів від цієї дози, а тепер не п’яніє.
Деякі пишаються цією своєю властивістю довго не п’яніти: “випив півсклянки і ні в одному оці”, вважаючи її ознакою міцного здоров’я. Однак підвищена витривалість до алкоголю може бути ознакою хвороби. Цей симптом алкоголізму у нас називається зростання толерантності до алкоголю (толерантність означає витривалість).
З’ясуванню цього симптому можуть допомогти такі запитання:
- Чи змінилася ваша особиста доза алкоголю, від якої ви п’янієте?
- Чи не знаходите ви, що можете пити більше за інших і при цьому не п’яніти?
- Чи пишаєтеся ви тим, що можете випити більше за інших?
3. Швидке поглинання алкоголю.
Хворий приймає алкоголь таким чином, щоб речовина подіяла якомога швидше. Щоправда, в Росії більшість людей п’ють горілку залпом, а не смакують. І все ж таки. Можна запитати:
- Випиваєте ви свою склянку залпом чи цідите потроху?
- Чи не траплялося вам, ідучи в гості, прийняти вдома деяку дозу алкоголю, щоб “стартувати” раніше? Або зробити маленький “міжсобойчик” на кухні, поки господиня закінчує накривати на стіл?
Для нашої культури ця ознака відносна. Фазіль Іскандер описує вітчизняні традиції вживання алкоголю в романі “Человек и его окрестности” так: “Дивно, ніхто нас не вчив допивати до дна келих вина або чарку горілки, а ми самі завжди допиваємо до дна… А між іншим, люди Заходу, як правило, свої напої не допивають до дна. Присьорбнуть, відставлять. Присьорбнуть, відставлять.
Здається, вони більше довіряють течії життя. Здається, у нас немає впевненості, що не заберуть, якщо ми забаримося з питтям. От і поспішаємо перекинути. Щось є в нашому житті вокзальне. Чи то ось-ось буфет закриють, чи то ось-ось поїзд піде”.
4. Вживання алкоголю поодинці.
Для хворого на алкоголізм важливіша сама випивка, ніж спілкування за столом. Прийменник “хочеться поспілкуватися, посидіти” може бути лише вираженням бажання випити. Хворий може пити і тоді, коли в будинку ніхто, крім нього, не п’є. Часто поодинці п’ють жінки, хворі на алкоголізм. Доречні такі запитання:
- Чи випиваєте ви іноді вдома наодинці або за столом, коли ніхто інший не п’є?
- Чи трапляється вам випити додаткову чарку крім тостів, які проголошуються за столом?
5. Вживання алкоголю як універсальних ліків.
Хворому алкоголь може уявлятися панацеєю від усіх хвороб і всіх неприємностей. Він може вживати алкоголь, щоб заснути, щоб позбутися застуди, забути про проблеми, з горя тощо.
Запитання:
- Чи випиваєте ви для заспокоєння нервів, для зняття стресу?
- Чи виникає думка про випивку, коли ви стикаєтеся з неприємностями, з фізичним нездужанням?
6.Купівля алкоголю про запас.
Хворий на алкоголізм відчуває більше комфорту, якщо у нього припасена пляшечка в місці, відомому тільки йому одному. Можна поставити запитання:
- Чи відчуваєте ви себе спокійніше, якщо у вас припасена пляшка вдома (в гаражі, в сейфі, на роботі, в туалеті)?
7. Непланована випивка.
Хворий на алкоголізм часто випиває більше, ніж хотів до початку випивки; більше, ніж планував, такі хворі діють скоріше імпульсивно, ніж за планом. Хворий може пити в той день, коли не збирався цього робити і взагалі він п’є, не думаючи.
Запитання:
- Чи трапляється вам піти кудись випивати, коли спочатку ви мали намір одразу вирушити додому?
- Чи випиваєте ви більше тієї кількості, яку мали намір випити спочатку?
8. Випадання з пам’яті моменту закінчення випивки.
Хворий на алкоголізм може вранці насилу пригадувати всі обставини вчорашньої випивки, особливо ті, що виникли наприкінці її. Часто він не пам’ятає, як потрапив додому, де загубив шапку. Запитання:
- Чи були у вас випадки, коли ви вранці не могли згадати, як закінчилася вчорашня випивка?
- Чи завжди ви пам’ятаєте після випивки, де ви пили, з ким і що з вами там відбувалося?
Як підсумувати отриману інформацію за наведеними 8 пунктами? Якщо з’ясовується, що у людини є 4 або більше з перерахованих вище ознак, то досить імовірно, що вона хвора на алкоголізм. Остаточне судження – за лікарем-наркологом. Існують крім клінічних ознак хвороби і лабораторні тести, але це вже справа спеціальних установ.
Чи розходяться діагностичні критерії алкоголізму в нашій країні та за кордоном? На мій погляд, ні. Ми всі використовуємо Міжнародну класифікацію хвороб (МКХ), нині МКХ-10 (десятого перегляду). Основні ознаки алкоголізму в МКХ-10 не розходяться з прийнятими критеріями хвороби в різних країнах.
Література
- Співзалежність у разі алкоголізму та наркоманії Автор: Москаленко В.Д.
- Залежність. Сімейна хвороба Автор: Москаленко В.Д.
- Психологічні основи профілактики наркоманії в сім’ї Автор: Березін С.В., Лисецький К.С.
