Вступ

Передозування наркотичними речовинами та алкоголем є критичним станом, що безпосередньо загрожує життю людини. У таких ситуаціях кожна хвилина має значення, а своєчасні та правильні дії свідка можуть стати вирішальними для порятунку та подальшого прогнозу постраждалого. Цей посібник має на меті надати чіткі, науково обґрунтовані та практично застосовні інструкції для розпізнавання симптомів та надання першої невідкладної допомоги при передозуванні найпоширенішими психоактивними речовинами: опіоїдами, алкоголем, психостимуляторами та синтетичними катинонами, відомими як “солі”. Обізнаність населення щодо базових реанімаційних заходів та правил поведінки в екстрених ситуаціях є важливим компонентом громадського здоров’я. Звіт структурований таким чином, щоб послідовно ознайомити читача із загальними принципами надання допомоги, специфікою дій при отруєнні різними речовинами, питаннями безпеки рятувальника та алгоритмом подальших дій.

Загальні принципи невідкладної допомоги при передозуванні

Перш ніж розглядати специфіку допомоги при передозуванні окремими речовинами, важливо засвоїти універсальні принципи, які є основою для дій у будь-якій подібній критичній ситуації. Ці принципи спрямовані на забезпечення безпеки, швидке залучення професійної допомоги та підтримку життєвих функцій постраждалого.

1.1. оцінка безпеки місця події та особистої безпеки рятувальника

Перш ніж наближатися до постраждалого, необхідно миттєво оцінити навколишнє середовище на предмет потенційних загроз. Це можуть бути гострі предмети, уламки скла, електричні дроти, агресивно налаштовані особи, інтенсивний дорожній рух або нестабільні конструкції. Особиста безпека рятувальника є абсолютним пріоритетом. Якщо ситуація видається небезпечною, не слід ризикувати власним життям або здоров’ям. У таких випадках першочерговим завданням є негайний виклик екстрених служб (медичної допомоги та, за потреби, поліції) з безпечної відстані.

Особливу увагу на оцінку безпеки слід звернути при підозрі на передозування психостимуляторами або синтетичними катинонами (“солями”). Поведінка людини під впливом цих речовин може бути непередбачуваною, збудженою та агресивною.¹ Спроба надання допомоги без належної оцінки ризиків може призвести до травмування рятувальника, що унеможливить подальші дії та поставить під загрозу ще одне життя. Важливо пам’ятати, що забезпечення безпеки оточуючих і самого потерпілого є ключовим аспектом, особливо при передозуванні речовинами, що викликають гіперактивність з непередбачуваними наслідками.²

1.2. негайний виклик екстреної медичної допомоги (103)

Незалежно від типу речовини, що спричинила передозування, та стану постраждалого, першочерговою та найважливішою дією є негайний виклик екстреної медичної допомоги за номером 103 (або іншим відповідним екстреним номером, наприклад, 112).¹ Ранній виклик кваліфікованої допомоги значно підвищує шанси на виживання та мінімізує можливі ускладнення.

При розмові з диспетчером необхідно чітко та спокійно повідомити таку інформацію:

Точне місцезнаходження: Вулиця, номер будинку, квартира, поверх, код домофону, орієнтири.
Що сталося: Підозра на передозування, людина без свідомості, не дихає тощо.
Кількість постраждалих.
Стать та приблизний вік постраждалого.
Стан постраждалого: Чи при свідомості, чи дихає, характер дихання.
Інформація про речовину (якщо відомо): Назва препарату, шлях введення. Якщо є підозра на передозування опіоїдами і є намір застосувати налоксон, про це варто повідомити диспетчера.³ Важливо зазначити, що ви не зобов’язані повідомляти про наркотики чи ліки на місці події, якщо це викликає у вас занепокоєння; головне – повідомити, що людина не дихає або потребує невідкладної допомоги.³
Ваше ім’я та номер телефону.

Не припиняйте розмову з диспетчером, доки він сам не дасть такої вказівки. Диспетчер може надавати цінні інструкції щодо першої допомоги по телефону, які необхідно виконувати до прибуття бригади. Активація “ланцюжка виживання” через ранній виклик є критично важливою.

1.3. оцінка стану постраждалого

Після забезпечення безпеки та виклику екстреної допомоги, необхідно швидко оцінити стан постраждалого.

Перевірка свідомості:

Голосно зверніться до людини: “Ви мене чуєте? З вами все гаразд?”.³
Обережно потрясіть за плечі.³
Якщо немає реакції, можна спробувати більш інтенсивні методи пробудження, такі як розтирання мочок вух, легке поплескування по щоках.⁴ Ефективним больовим подразником є розтирання центральної частини грудної клітини кісточками пальців із зусиллям.³
Перевірка дихання (не більше 10 секунд):

Якщо людина не реагує (без свідомості), покладіть її на спину.
Забезпечте прохідність дихальних шляхів: одну руку покладіть на лоб постраждалого і злегка закиньте його голову назад, а двома пальцями іншої руки підніміть підборіддя.
Нахиліться до обличчя постраждалого так, щоб ваше вухо було біля його носа та рота. Протягом 5-10 секунд “чуйте, бачте, відчувайте”: прислухайтеся до звуків дихання, відчуйте рух повітря на своїй щоці та спостерігайте за рухами грудної клітини.³
Зверніть увагу на характер дихання: чи воно нормальне, поверхневе, шумне, хрипляче, рідке (менше 10-12 вдихів на хвилину у дорослого), або повністю відсутнє.³
Перевірка пульсу (не є обов’язковою для нефахівців, пріоритет – оцінка дихання):
Деякі джерела рекомендують перевіряти пульс на сонній артерії (на шиї, збоку від кадика) або стегновій артерії.⁴ Однак, сучасні протоколи першої допомоги для немедиків часто спрощують цей крок, оскільки визначення пульсу в екстреній ситуації може бути складним для непідготовленої людини. Якщо нормальне дихання відсутнє або є лише агональні вдихи (нерегулярні, судомні, неефективні “хапання повітря”), слід вважати, що серцева діяльність неефективна або відсутня, і негайно розпочинати серцево-легеневу реанімацію.

Результати цієї оцінки безпосередньо визначають подальші дії. Наприклад, відсутність свідомості та нормального дихання є прямим показанням до початку серцево-легеневої реанімації.

1.4. базова підтримка життя

Дії з базової підтримки життя спрямовані на підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення мінімального кровообігу та оксигенації до прибуття професійної допомоги.

Якщо постраждалий без свідомості, але дихає нормально:

Обережно переверніть його у відновлювальне (стабільне бічне) положення.¹ Це положення запобігає западанню язика, яке може перекрити дихальні шляхи, та зменшує ризик аспірації (вдихання) блювотних мас, якщо почнеться блювота. Це проста, але надзвичайно важлива маніпуляція, яка може запобігти смерті від удушення.
Техніка відновлювального положення: Станьте на коліна збоку від постраждалого. Випряміть його найближчу до вас руку вздовж тіла або зігніть у лікті під прямим кутом догори. Дальню руку постраждалого візьміть за кисть і притисніть тильною стороною до його щоки, що знаходиться ближче до вас, утримуючи її в такому положенні. Іншою рукою візьміть дальню ногу постраждалого трохи вище коліна і зігніть її, не відриваючи стопи від поверхні. Потягніть за зігнуту ногу, повертаючи постраждалого на бік обличчям до себе. Переконайтеся, що голова постраждалого злегка закинута назад, а рот спрямований донизу, щоб забезпечити вільний відтік рідини. Верхня нога має бути зігнута в коліні під прямим кутом, утворюючи опору.
Продовжуйте регулярно контролювати дихання постраждалого.
Якщо постраждалий без свідомості і не дихає або дихання агональне (не нормальне):

Негайно розпочинайте серцево-легеневу реанімацію (СЛР).³ СЛР полягає у чергуванні натискань на грудну клітку (компресій) та штучних вдихів.
Забезпечення прохідності дихальних шляхів: Перед початком СЛР переконайтеся, що дихальні шляхи вільні. Якщо в ротовій порожнині видно блювотні маси або сторонні предмети, обережно видаліть їх пальцями, обгорнутими тканиною (хустинкою, серветкою).⁷ Обережно відсуньте язик, якщо він запав і перекриває вхід у гортань.⁴
Компресії грудної клітки: Покладіть постраждалого на тверду рівну поверхню (підлога, земля). Розмістіть основу долоні однієї руки на центр грудної клітини постраждалого (на нижню половину грудини). Другу руку покладіть зверху на першу, пальці можна зчепити в замок. Тримаючи руки прямими в ліктях, натискайте на грудну клітку вертикально вниз на глибину 5-6 см для дорослого. Частота компресій – 100-120 натискань на хвилину (приблизно 2 натискання на секунду). Після кожного натискання дозволяйте грудній клітці повністю розправитися, не відриваючи рук.
Штучне дихання (“рот-у-рот”): Після 30 компресій грудної клітки зробіть 2 штучні вдихи. Для цього закиньте голову постраждалого назад, піднявши підборіддя, затисніть йому ніс пальцями однієї руки, щільно охопіть своїми губами його рот і зробіть плавний видих протягом 1 секунди, спостерігаючи за підняттям грудної клітки.³ Дайте грудній клітці опуститися і зробіть другий вдих. Якщо грудна клітка не піднімається, перевірте прохідність дихальних шляхів та герметичність контакту.
Продовжуйте цикли СЛР (30 компресій : 2 вдихи) безперервно до прибуття медичної допомоги, появи ознак життя у постраждалого (самостійне дихання, рухи) або до повного фізичного виснаження рятувальника.

Серцево-легенева реанімація та відновлювальне положення є фундаментальними навичками, які значно підвищують шанси на виживання при зупинці дихання або серця, що є частими наслідками передозування, особливо опіоїдами та алкоголем. Штучна підтримка кровообігу та дихання зменшує гіпоксію (кисневе голодування) мозку, зберігаючи життєздатність органів та виграючи дорогоцінний час до прибуття медиків.

Таблиця 1: Чек-лист “Основні Кроки Невідкладної Допомоги при Підозрі на Передозування”

Крок	Дія
1	Оцініть БЕЗПЕКУ для себе та оточуючих.
2	Перевірте СВІДОМІСТЬ постраждалого (голосно зверніться, обережно потрясіть, спробуйте больовий подразник).
3	Негайно ВИКЛИЧТЕ ШВИДКУ (103 або 112). Чітко повідомте диспетчеру місцезнаходження, стан постраждалого та іншу важливу інформацію.
4	Перевірте ДИХАННЯ (не більше 10 секунд: “чую-бачу-відчуваю”).
5А	Якщо НЕМАЄ СВІДОМОСТІ, АЛЕ ДИХАЄ НОРМАЛЬНО: переверніть у ВІДНОВЛЮВАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ на бік.
5Б	Якщо НЕ ДИХАЄ або дихання НЕ НОРМАЛЬНЕ (агональне): негайно розпочинайте СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВУ РЕАНІМАЦІЮ (30 компресій : 2 вдихи).
6	Якщо є обґрунтована підозра на передозування опіоїдами та наявний Налоксон – застосуйте його згідно з інструкцією (див. Розділ 2).
7	Залишайтеся з постраждалим до прибуття медиків, постійно контролюйте його стан.

Цей чек-лист надає швидкий, легко запам’ятовуваний алгоритм дій у стресовій ситуації. Він допомагає структурувати дії рятувальника та уникнути паніки, підвищуючи ефективність першої допомоги.

Невідкладна допомога при передозуванні опіоїдами (героїн, метадон, фентаніл, морфін та ін.)

Опіоїди – це клас речовин, що включає як нелегальні наркотики (героїн, фентаніл), так і рецептурні знеболювальні (морфін, оксикодон, метадон). Їх основна небезпека при передозуванні полягає у пригніченні дихального центру в мозку, що може призвести до зупинки дихання та смерті. Наявність специфічного антидоту – налоксону – робить своєчасну допомогу особливо ефективною.

2.1. розпізнавання симптомів передозування опіоїдами

Розпізнати передозування опіоїдами можна за комплексом характерних ознак. Класичною вважається “тріада” симптомів:

Пригнічення або зупинка дихання: Дихання стає дуже повільним (менше 10-12 вдихів на хвилину у дорослого, іноді навіть 2-4 вдихи), поверхневим, нерегулярним, або може повністю припинитися.³ Часто можна почути хрипи, булькаючі звуки або гучне хропіння, що свідчить про часткову обструкцію дихальних шляхів.¹²
Звужені (“точкові”) зіниці (міоз): Зіниці очей стають дуже маленькими, як голівки шпильок. Цей симптом є досить специфічним, хоча при вираженій гіпоксії (тривалій нестачі кисню) зіниці можуть парадоксально розширюватися на пізніх стадіях.
Втрата свідомості або глибокий сон: Людина не реагує на голос, дотики, больові подразники. Її неможливо розбудити, вона виглядає так, ніби дуже глибоко спить.³

Інші важливі ознаки, що можуть супроводжувати передозування опіоїдами:

Синюшність (ціаноз) губ та нігтів: Через нестачу кисню в крові шкіра, особливо на губах та кінчиках пальців, набуває синюшного або сіруватого відтінку.³ Шкіра в цілому може бути блідою.
Холодна та липка (волога) шкіра:.¹
Млявість, розслабленість м’язів: Тіло стає обм’яглим.
Слабкий пульс, знижений артеріальний тиск (на пізніх стадіях).
Відсутність реакції на зовнішні стимули.³

Важливо розуміти, що людина з передозуванням опіоїдами може просто виглядати сплячою ³, тому будь-який глибокий сон у ситуації, де можливе вживання опіоїдів, має викликати підозру. Ключовим життєзагрозливим симптомом, на який слід реагувати негайно, є пригнічення дихання, оскільки саме воно призводить до гіпоксії та смерті.

2.2. покроковий алгоритм дій

При підозрі на передозування опіоїдами слід діяти швидко та рішуче:

Оцінка реакції та дихання: Спробуйте розбудити людину (голосно гукніть, потрясіть за плечі, розітріть грудину кісточками пальців). Перевірте дихання (див. Розділ 1.3).³
Негайний виклик 103: Повідомте диспетчеру про підозру на передозування опіоїдами, стан людини (без свідомості, не дихає/дихає погано) та про ваш намір (якщо є) застосувати налоксон.¹
Застосування Налоксону (якщо доступний):

Налоксон – це специфічний антидот, який швидко, але тимчасово, усуває ефекти опіоїдів, зокрема відновлює дихання.³ Налоксон безпечний: якщо у людини немає опіоїдів в організмі, він не зашкодить. Тому його слід застосовувати при будь-якій обґрунтованій підозрі на передозування опіоїдами, навіть якщо немає стовідсоткової впевненості.³
Форми випуску: Найпоширеніші форми – назальний спрей (готовий до використання) та розчин для ін’єкцій (в ампулах або флаконах).³
Застосування назального спрею: Зніміть захисний ковпачок. Введіть наконечник розпилювача в одну ніздрю постраждалого. Різко натисніть на поршень до упору, щоб ввести всю дозу препарату.³ Кожен пристрій зазвичай містить одну дозу і призначений для одноразового використання.
Застосування ін’єкційного налоксону: Зніміть ковпачок з ампули/флакона. Наберіть у шприц рекомендовану дозу (зазвичай 0.4 мг – 2 мг для дорослого, що може відповідати 1-5 ампулам по 0.4 мг/1 мл).¹⁸ Введіть препарат внутрішньом’язово – у зовнішню поверхню стегна, дельтоподібний м’яз плеча або сідницю.¹⁸ Ін’єкцію можна робити навіть через тонкий одяг, якщо немає можливості швидко оголити шкіру.¹⁸
Важливо пам’ятати: Налоксон діє від 30 до 90 хвилин.³ Деякі опіоїди, особливо тривалої дії (наприклад, метадон) або дуже потужні (наприклад, фентаніл та його аналоги), можуть залишатися в організмі довше. Це означає, що після того, як дія налоксону закінчиться, симптоми передозування можуть повернутися (“рецидив передозування”). Тому госпіталізація та медичний нагляд є обов’язковими навіть після успішного застосування налоксону та відновлення свідомості.

Підтримка дихання / Серцево-легенева реанімація (СЛР):

Людині з передозуванням опіоїдами критично необхідний кисень.³ Налоксон може почати діяти не миттєво (зазвичай протягом 2-5 хвилин).
Якщо після введення налоксону самостійне дихання не відновилося або залишається дуже слабким, негайно розпочинайте штучне дихання “рот-у-рот”.¹ Покладіть людину на спину, забезпечте прохідність дихальних шляхів (закиньте голову, підніміть підборіддя), затисніть ніс і зробіть 2 швидкі рятувальні вдихи. Потім продовжуйте робити 1 повільний вдих кожні 5-6 секунд, доки людина не почне дихати самостійно або не прибуде допомога.³
Якщо дихання та пульс відсутні, проводьте повну СЛР (30 компресій грудної клітки : 2 штучні вдихи).

Повторне введення Налоксону:

Якщо через 2-3 хвилини після введення першої дози налоксону стан постраждалого не покращується (свідомість не відновлюється, дихання залишається пригніченим або відсутнім), необхідно ввести другу дозу налоксону.³

Відновлювальне положення:

Якщо після застосування налоксону та/або рятувальних вдихів людина почала дихати самостійно, але залишається без свідомості, обережно переверніть її у відновлювальне положення на бік.¹

Спостереження до прибуття медиків:

Залишайтеся поруч із постраждалим до прибуття бригади швидкої допомоги.³
Коли людина прийде до тями, вона може бути дезорієнтованою, збудженою, роздратованою або наляканою. У неї можуть з’явитися симптоми синдрому відміни опіоїдів (нудота, блювота, озноб, біль у м’язах, діарея).⁸ Заспокойте її, поясніть, що сталося. Категорично не дозволяйте їй вживати нову дозу наркотиків для “полегшення” стану відміни.⁸
Слід пам’ятати про так званий “Закон Доброго Самарянина”, який діє в деяких юрисдикціях (наприклад, у штаті Вашингтон, США, як зазначено в ³) і захищає осіб, які викликають допомогу при передозуванні, від кримінального переслідування за зберігання або вживання наркотиків у невеликих кількостях. Хоча в Україні прямого аналога такого закону немає, надання допомоги людині, що перебуває в небезпечному для життя стані, є моральним обов’язком, а ненадання допомоги може мати юридичні наслідки.

Наявність налоксону та вміння ним користуватися у людей, які можуть стати свідками передозування опіоїдами (друзі, родичі споживачів, соціальні працівники), є революційним засобом у зниженні смертності. Це ключова стратегія громадського здоров’я, оскільки швидке введення антидоту до прибуття медиків часто є вирішальним фактором.

2.3. доступність налоксону в україні

В Україні налоксон є доступним лікарським засобом, що значно розширює можливості для порятунку життів.

Налоксон включений до Національного переліку основних лікарських засобів, що підтверджує його важливість у системі охорони здоров’я.¹⁹
Ключовим моментом є те, що налоксон може відпускатися з аптек та аптечних пунктів без рецепта у кількості до 2 мг на один відпуск.¹⁸ Зазвичай 2 мг налоксону – це 5 ампул по 0.4 мг/1 мл.¹⁸ Ця норма дозволяє особам з групи ризику та їхньому оточенню мати препарат “під рукою”.
Ціна налоксону в аптеках є відносно невисокою, що робить його доступнішим.¹⁸
Окрім аптек, налоксон може бути доступний через програми зменшення шкоди для споживачів ін’єкційних наркотиків. Інформацію про такі програми та пункти видачі налоксону можна отримати за телефонами національних гарячих ліній з питань ВІЛ/СНІД (0 800 500 451) та наркозалежності (0 800 507 727).¹⁸

Зберігати налоксон слід при кімнатній температурі, в захищеному від прямого сонячного світла місці, але так, щоб до нього був швидкий та легкий доступ у разі потреби.³ Важливо регулярно перевіряти термін придатності препарату та поповнювати запаси у разі його використання або закінчення терміну придатності.

Інформація про безрецептурний доступ до налоксону є надзвичайно важливою, оскільки дозволяє потенційним рятувальникам бути підготовленими до екстреної ситуації.

Таблиця 2: Передозування Опіоїдами: Ключові Ознаки та Диференційна Діагностика з Іншими Станами

Ознака	Передозування Опіоїдами	Сильне Алкогольне Отруєння	Передозування Психостимуляторами
Дихання	Дуже повільне (менше 10-12/хв), поверхневе, або відсутнє.³ Можливі хрипи, булькання.¹²	Може бути сповільнене, шумне, особливо уві сні.¹⁶	Зазвичай прискорене, може бути утруднене або нерегулярне при важкому передозуванні.¹⁴
Зіниці	Дуже вузькі (“точкові”, міоз) (класично); можуть розширюватися при глибокій гіпоксії.	Зазвичай нормальні або розширені (мідріаз).²⁰	Розширені (мідріаз).¹⁷
Стан шкіри	Бліда, синюшна (губи, нігті), холодна, липка.¹	Бліда, холодна, може бути волога.¹⁶	Гаряча на дотик, спітніла, може бути почервоніла.¹⁴
Рівень свідомості	Глибокий сон, ступор, кома; неможливо розбудити.³	Сплутана свідомість, загальмованість, ступор, кома.¹⁶	Збудження, ейфорія, тривога, паніка, параноя, галюцинації, можлива втрата свідомості при судомах або серцевих ускладненнях.¹⁷
Рухова активність	Млявість, повна розслабленість м’язів.	Порушення координації (атаксія), нестійкість, потім млявість при поглибленні отруєння.	Гіперактивність, неспокій, тремор, м’язові посмикування, судоми.¹⁴
Реакція на Налоксон	Позитивна: швидке відновлення дихання та/або свідомості (якщо введено своєчасно та в достатній дозі).	Відсутня.	Відсутня (якщо немає супутнього вживання опіоїдів).

Ця таблиця допомагає нефахівцю провести попередню диференціацію стану, що може бути важливим для правильного інформування диспетчера швидкої та прийняття рішення про застосування налоксону. Якщо є сумніви, а налоксон доступний, його застосування при підозрі на опіоїди є безпечним і може врятувати життя.³

Невідкладна допомога при гострому алкогольному отруєнні

Алкоголь, будучи депресантом центральної нервової системи, при надмірному вживанні може спричинити небезпечне для життя отруєння. Цей стан характеризується пригніченням життєво важливих функцій, таких як дихання, серцева діяльність, та захисних рефлексів.

3.1. розпізнавання симптомів алкогольного отруєння

Симптоми алкогольного отруєння варіюють залежно від кількості випитого алкоголю, швидкості його вживання, ваги, статі, загального стану здоров’я людини та індивідуальної чутливості до алкоголю.¹⁶

Загальні ознаки інтоксикації (від легкої до середньої тяжкості) включають ²⁰:

Зміна настрою (від ейфорії до пригніченості або агресії).
Порушення координації рухів, хитка хода, запаморочення.
Нудота, блювота.
Загальмованість мислення та реакцій.
Нечітка, плутана мова.
Розлади свідомості різного ступеня.

Загрозливі симптоми, що свідчать про тяжке алкогольне отруєння (передозування) та вимагають негайної медичної допомоги ¹⁶:

Втрата свідомості: Людина не реагує на гучний голос, дотики, струшування, больові подразники; її неможливо розбудити.
Судоми: Мимовільні скорочення м’язів, подібні до епілептичного нападу.
Зміни шкірних покривів: Шкіра бліда або навіть синюшна (ціанотична), холодна на дотик, липка від поту.
Порушення дихання: Дихання стає повільним (менше 8 вдихів на хвилину у дорослого), поверхневим, нерегулярним (з довгими паузами, понад 10 секунд, між вдихами).
Неконтрольована блювота: Особливо небезпечно, якщо людина блює у несвідомому стані, оскільки це може призвести до аспірації (вдихання) блювотних мас у дихальні шляхи.
Гіпотермія: Значне зниження температури тіла.
Неконтрольоване сечовипускання або дефекація.

Важливо усвідомлювати приховану небезпеку: навіть після того, як людина припинила вживати алкоголь, його концентрація в крові може продовжувати зростати протягом деякого часу через триваюче всмоктування зі шлунково-кишкового тракту.¹⁶ Тому стан, коли людина “перепила і заснула”, може бути оманливим і дуже небезпечним. Під час такого сну може відбутися подальше пригнічення дихання, аж до його зупинки, або людина може захлинутися блювотними масами, не маючи можливості самостійно собі допомогти.

3.2. алгоритм надання допомоги

При виявленні ознак важкого алкогольного отруєння діяти потрібно негайно:

Негайний виклик 103: При наявності будь-якого із загрозливих симптомів, перерахованих вище, першим і найважливішим кроком є виклик екстреної медичної допомоги.⁵ Не варто чекати, поки “само пройде” або “людина проспиться”.
Оцінка свідомості та дихання: (див. Розділ 1.3).
Якщо людина при свідомості:

Підтримуйте її у положенні сидячи або, якщо вона хоче лягти, покладіть на бік.⁵ Це допоможе запобігти аспірації у разі блювоти.
Забезпечте доступ свіжого повітря: розстебніть тісний одяг (комір, пояс), відкрийте вікно.⁵
Не давайте людині заснути, намагайтеся підтримувати з нею розмову, ставлячи прості запитання.⁵
Якщо людина може ковтати і не блює, давайте їй пити воду невеликими ковтками для запобігання зневодненню.⁵ Якщо отруєння сталося нещодавно (протягом останньої години-двох), людина у повній свідомості і не має сильних блювотних позивів, можна дати сорбенти (наприклад, активоване вугілля з розрахунку 1 таблетка на 10 кг ваги, або інші сучасні сорбенти згідно з інструкцією).⁵
Якщо починається блювота, допоможіть людині нахилитися вперед або повернути голову набік, щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи.⁵ Після блювоти можна запропонувати прополоскати рот водою.

Якщо людина без свідомості, але дихає самостійно:

Негайно та обережно переверніть її у відновлювальне положення на бік.⁵ Це критично важливо для запобігання западанню язика та аспірації блювотних мас.
Забезпечте тепло, за потреби вкрийте ковдрою або теплим одягом, оскільки при алкогольному отруєнні часто розвивається переохолодження.⁶
Постійно контролюйте наявність та характер дихання.

Якщо людина без свідомості і не дихає або дихання агональне:

Негайно розпочинайте серцево-легеневу реанімацію (СЛР), як описано в Розділі 1.4.⁶

Залишайтеся з постраждалим до прибуття медиків: Постійно стежте за його станом, будьте готові повторити необхідні заходи.⁵

Правильне положення тіла (на боці) для людини з алкогольним отруєнням, особливо якщо вона блює або перебуває без свідомості, є критично важливим. Аспірація блювотних мас є частою причиною ускладнень та смерті в таких випадках, оскільки алкоголь пригнічує кашльовий та блювотний рефлекси. Положення на боці забезпечує вільний відтік блювотних мас назовні, запобігаючи їх потраплянню в легені.

3.3. категоричні заборони (що не можна робити)

Існує низка поширених помилок та “народних методів”, які не лише неефективні, але й можуть значно погіршити стан людини з алкогольним отруєнням:

НЕ залишайте людину одну, особливо якщо вона спить, непритомна або у стані сильного сп’яніння.⁶ Стан може швидко погіршитися.
НЕ намагайтеся викликати блювоту насильно, особливо якщо людина перебуває у напівсвідомому стані, без свідомості, або якщо з моменту вживання алкоголю пройшло багато часу.⁵ Це може призвести до травмування стравоходу, зневоднення або аспірації блювотних мас.
НЕ давайте каву, міцний чай або інші кофеїновмісні напої (енергетики).⁵ Кофеїн не знижує рівень алкоголю в крові, а навпаки, може посилити зневоднення (через сечогінний ефект) та створити додаткове навантаження на серцево-судинну систему, погіршуючи стан.
НЕ кладіть людину під холодний душ або в холодну ванну.⁶ Різке охолодження може спричинити спазм судин, шок, аритмію та посилити гіпотермію, яка часто супроводжує алкогольне отруєння. Це не “протвережує”, а лише шкодить.
НЕ дозволяйте продовжувати вживати алкоголь, навіть у малих дозах “для похмілля”.⁶ Це лише посилить інтоксикацію.
НЕ намагайтеся “протверезити” людину інтенсивними фізичними навантаженнями або прогулянкою на морозі. Це може призвести до травм, переохолодження та погіршення стану.
НЕ давайте жодних ліків (знеболювальних, снодійних, серцевих препаратів) без призначення лікаря. Взаємодія ліків з алкоголем може бути непередбачуваною та небезпечною.

Розвінчання цих міфів є важливим, оскільки неправильні дії, засновані на хибних уявленнях, можуть мати фатальні наслідки.

Таблиця 3: Стадії Алкогольного Отруєння та Загрозливі для Життя Симптоми

Стадія / Симптом	Орієнтовний вміст алкоголю в крові (‰) (за даними )	Ключові ознаки	Дії свідка
Легке сп’яніння	0.5 – 1.5 ‰	Ейфорія, балакучість, розкутість, незначне почервоніння обличчя, легке порушення координації та уваги.	Контроль за станом, обмеження подальшого вживання алкоголю, забезпечення безпеки.
Середнє сп’яніння	1.5 – 2.5 ‰	Нечітка мова, хитка хода, виражене порушення координації, запаморочення, нудота, можлива блювота, зниження критики до свого стану, емоційна лабільність (від сміху до сліз).²⁰	Припинити вживання алкоголю, забезпечити спокій, давати пити воду, постійний нагляд. При погіршенні стану – викликати 103.
Важке сп’яніння (Ступор)	2.5 – 4.0 ‰	Значне пригнічення свідомості (ступор), людина ледь реагує на сильні подразники, не може стояти чи ходити, мова незв’язна або відсутня, можлива втрата контролю над тілесними функціями (сечовипускання, дефекація), бліда або синюшна шкіра, порушення дихання та блювотних рефлексів.¹⁶	НЕГАЙНО ВИКЛИКАТИ 103! Забезпечити прохідність дихальних шляхів, перевести у відновлювальне положення, контролювати дихання, готуватися до СЛР.
Кома	3.5 – 4.5 ‰ (і вище)	Повна втрата свідомості (кома), відсутність реакції на будь-які подразники, дихання та кровообіг надзвичайно сповільнені та пригнічені, рухові реакції та рефлекси відсутні, температура тіла падає.¹⁶	НЕГАЙНО ВИКЛИКАТИ 103! Негайно розпочати СЛР, якщо дихання відсутнє або агональне.
Смертельне отруєння	4.5 ‰ і більше	Зупинка дихання та серцевої діяльності, смерть.¹⁶
Загрозливі симптоми (червоні прапорці), що вимагають негайного виклику 103 на будь-якій стадії: Втрата свідомості/неможливість розбудити, судоми, неконтрольована блювота (особливо уві сні або без свідомості), дихання менше 8 разів на хвилину або нерегулярне (паузи >10 сек), бліда/синюшна/холодна шкіра, низька температура тіла.¹⁶

Ця таблиця допомагає зрозуміти прогресування алкогольного отруєння та вчасно розпізнати момент, коли ситуація стає критичною. Раннє розпізнавання небезпеки та своєчасний виклик швидкої допомоги значно підвищують шанси на сприятливий результат.

Невідкладна допомога при передозуванні психостимуляторами (амфетамін, метамфетамін, кокаїн, екстазі та ін.)

Психостимулятори – це клас речовин, що викликають надмірне збудження центральної нервової системи (ЦНС) та симпатичної нервової системи. Їх передозування може призвести до серйозних, іноді смертельних, ускладнень з боку серцево-судинної системи, розвитку гіпертермії, судом та гострих психотичних станів. Важливою особливістю є відсутність специфічного антидоту, подібного до налоксону для опіоїдів.

4.1. характерні ознаки передозування психостимуляторами

На відміну від опіоїдів, які пригнічують функції організму, стимулятори їх “розганяють”. Це визначає кардинально іншу клінічну картину та підходи до першої допомоги.

Фізичні симптоми передозування психостимуляторами включають ¹⁴:

Серцево-судинні прояви:

Значно прискорене серцебиття (тахікардія), відчуття, що “серце вистрибує з грудей” або “стукає у вухах”.¹⁴
Підвищений артеріальний тиск (гіпертензія).¹⁷
Біль або відчуття здавленості в грудній клітці.¹⁴
Можливі аритмії.
Неврологічні прояви:

Розширені зіниці (мідріаз).
Тремор (тремтіння) кінцівок, м’язові спазми, посмикування.¹⁴
Судоми, подібні до епілептичних нападів.¹⁴
Порушення координації рухів, запаморочення, сильний головний біль.¹⁷
Терморегуляція:
Значне підвищення температури тіла (гіпертермія), відчуття сильного жару (“утюги” на сленгу споживачів), інтенсивне потовиділення.¹⁴
Інші фізичні симптоми:

Нудота, блювота, діарея.¹⁴
Почервоніння шкіри.¹⁴
Сухість у роті.
Прискорене дихання.

Психічні та поведінкові симптоми ¹⁴:

Надмірне психомоторне збудження, ейфорія, балакучість, неможливість всидіти на місці.
Підвищена тривожність, що може переростати у панічні атаки.¹⁴
Дратівливість, підозрілість, що легко переходять в агресію.¹⁷
Параноїдальні ідеї (марення переслідування, змови).¹⁷
Галюцинації (зорові, слухові, тактильні).¹⁷
Сплутаність свідомості, дезорієнтація в часі та просторі.
Безсоння або різке порушення сну.

Небезпечні для життя стани, що можуть розвинутися при передозуванні стимуляторами ¹⁴:

Гострий інфаркт міокарда.
Інсульт (крововилив у мозок або ішемічний інсульт).
Злоякісна гіпертермія.
Генералізовані епілептичні напади, епілептичний статус.
Раптова зупинка серця.
Зупинка дихання (частіше як наслідок судом або серцевої зупинки).

Налоксон при передозуванні стимуляторами неефективний, якщо немає підозри на одночасне вживання опіоїдів.

4.2. послідовність дій при передозуванні стимуляторами

Основна небезпека передозування стимуляторами, окрім серцево-судинних ускладнень, полягає у можливому розвитку гострого психозу з агресивною та непередбачуваною поведінкою. Це ставить під загрозу безпеку як самої людини, так і оточуючих. Тому перша допомога вимагає особливого акценту на стратегіях деескалації та самозахисту рятувальника.

Оцініть безпеку! Це найперший і найважливіший крок. Людина під впливом стимуляторів може бути збудженою, агресивною, параноїдальною та непередбачуваною.¹ Не наближайтеся, якщо відчуваєте загрозу. Не намагайтеся заспокоїти силою, це може спровокувати ще більшу агресію.¹
Негайно викликайте 103 (та за потреби поліцію). Чітко повідомте диспетчеру про підозру на передозування стимуляторами, опишіть стан постраждалого, його поведінку, та вкажіть на можливу агресію та небезпеку.¹
Забезпечення спокою та безпечного середовища (якщо це можливо і безпечно для вас):

Намагайтеся створити максимально спокійну обстановку. Усуньте гучні звуки, яскраве світло та інші потенційні подразники.¹⁷
Якщо людина контактна і не проявляє вираженої агресії, говоріть з нею спокійним, тихим голосом. Не сперечайтеся, не засуджуйте, не провокуйте.¹
Забезпечте приплив свіжого повітря (відкрийте вікно, розстебніть тісний одяг).¹
Не залишайте людину одну, якщо це безпечно для вас, і намагайтеся не давати їй заснути, якщо це можливо без конфронтації (хоча при сильному збудженні це може бути нереально).⁷

Спроби знизити температуру тіла (якщо є ознаки гіпертермії і безпечно наблизитися):

Зніміть з постраждалого зайвий теплий одяг.¹⁷
Застосовуйте прохолодні вологі компреси (змочений у воді рушник, тканина) на чоло, шию, під пахви, у пахові складки.¹⁷
Якщо людина при свідомості, може ковтати і не агресивна, пропонуйте пити прохолодну воду невеликими ковтками.¹⁷

При судомах:

Забезпечте безпеку постраждалого: приберіть навколо нього гострі та тверді предмети, об які він може травмуватися.
Підкладіть щось м’яке (одяг, подушку) під голову.
Не намагайтеся силою стримувати судомні рухи.
Не вставляйте нічого до рота постраждалого (ложк, пальці тощо) – це може призвести до травм зубів, ясен або обструкції дихальних шляхів.
Після закінчення нападу судом перевірте дихання. Якщо людина без свідомості, але дихає, переверніть її у відновлювальне положення.

При зупинці дихання та/або серця: Якщо ситуація дозволяє безпечно наблизитися (наприклад, після припинення судом або якщо людина втратила свідомість і не агресивна), негайно розпочинайте серцево-легеневу реанімацію (СЛР).¹⁷
Що категорично НЕ МОЖНА робити ¹⁷:

Залишати постраждалого одного, якщо це безпечно для рятувальника (особливо якщо він збуджений або дезорієнтований).
Давати будь-які ліки (включаючи аспірин, заспокійливі, серцеві препарати) або алкоголь.
Намагатися “лікувати” передозування стимуляторами за допомогою опіатів (поширена, але смертельно небезпечна помилка серед споживачів!).
Примусово утримувати людину, якщо це викликає посилення агресії. Краще тримати безпечну дистанцію та чекати на прибуття фахівців.
Давати каву або міцний чай, оскільки це може посилити стимуляцію.
Заливати воду внутрішньовенно (ще один небезпечний міф).

Відсутність специфічного антидоту робить професійну медичну допомогу ще більш критичною. Перша допомога має переважно підтримуючий характер і спрямована на запобігання ускладненням (особливо гіпертермії та травм) до прибуття медиків. Гіпертермія є частим і дуже небезпечним ускладненням, яке може призвести до незворотного пошкодження мозку та інших органів, тому прості заходи з фізичного охолодження можуть мати значний позитивний вплив.

4.3. стимуляторний психоз: розпізнавання та особливості допомоги

Стимуляторний психоз – це гострий психічний розлад, що виникає внаслідок вживання психостимуляторів, особливо у великих дозах або при тривалому марафоні. Він характеризується спотворенням сприйняття реальності, маренням, галюцинаціями, сильним збудженням та часто агресивною поведінкою.¹⁷

Симптоми наближення стимуляторного психозу можуть включати ²⁴:

Наростаючу тривогу, неспокій, збудження.
Порушення сну, безсоння.
Підвищену підозрілість.
Дивацтва в поведінці, розмови з самим собою.
Погіршення особистої гігієни.
Втрату інтересу до звичних справ.
Спалахи гніву або агресії без видимого приводу.

Основні прояви розвиненого стимуляторного психозу ²³:

Марення (бредові ідеї): Стійкі хибні переконання, які не піддаються корекції. Найчастіше це:

Марення переслідування: Людина впевнена, що за нею стежать, її хочуть убити, проти неї діє змова.
Марення впливу: Віра в те, що на неї впливають зовнішні сили (спецслужби, інопланетяни, екстрасенси) за допомогою опромінення, гіпнозу, отруєння їжі тощо.
Марення збитку: Переконання, що хтось краде її речі, псує майно.
Галюцинації: Сприйняття неіснуючих об’єктів або явищ. Можуть бути:

Зорові: Людина бачить неіснуючі предмети, людей, тварин, спотворені образи. Часто це дрібні об’єкти (комахи, павутиння), які здаються величезними та загрозливими (“мікрогалюцинації”).
Слухові: Людина чує голоси (часто коментуючі, наказуючі або погрозливі), звуки, музику, яких немає насправді. Наказуючі галюцинації є особливо небезпечними, оскільки людина може виконувати “накази голосів”.
Тактильні: Відчуття повзання комах по шкірі або під шкірою (“дерматозойне марення”), поколювання, печіння.
Поведінкові розлади:

Виражене психомоторне збудження, метушливість.
Агресивна поведінка, спрямована на оточуючих або на себе (аутоагресія).
Неадекватні емоційні реакції (безпричинний сміх, плач, страх).
Дезорієнтація, сплутаність свідомості. Людина може одночасно перебувати у двох реальностях – дійсній та уявній.

Дії свідків при стимуляторному психозі (з акцентом на власну безпеку) ²⁴:

Найголовніше – забезпечити власну безпеку та безпеку оточуючих. Людина в стані психозу може бути небезпечною.
Негайно викликати 103 та поліцію. Чітко повідомити, що у людини психотичний стан, вона агресивна і може становити загрозу.
Не намагайтеся “переконати” людину в нереальності її марень чи галюцинацій. Це неефективно і може посилити тривогу, підозрілість та агресію.
Уникайте прямого зорового контакту, якщо це сприймається людиною як виклик або загроза.
Говоріть спокійно, повільно, монотонно, на безпечній відстані. Не робіть різких рухів.
Якщо можливо і безпечно, ізолюйте людину в приміщенні, де немає гострих або небезпечних предметів, до прибуття допомоги.
Не намагайтеся самостійно “лікувати” психоз або застосовувати фізичне обмеження, якщо це не абсолютно необхідно для запобігання негайній шкоді (і лише якщо ви впевнені у своїй безпеці та маєте відповідні навички).

Стимуляторний психоз – це невідкладний медичний стан, що потребує професійного втручання, часто в умовах психіатричного стаціонару. Спроби нефахівців “заспокоїти” людину можуть бути не лише неефективними, а й небезпечними. Головне завдання свідка – забезпечити якнайшвидше прибуття кваліфікованих фахівців.

Таблиця 4: Ключові Симптоми Передозування Стимуляторами та Ознаки Розвитку Стимуляторного Психозу

Категорія Симптомів	Загальні Симптоми Передозування Стимуляторами (без вираженого психозу)	Ознаки Розвитку/Наявності Стимуляторного Психозу
Фізичні симптоми	Тахікардія, підвищений АТ, гіпертермія, пітливість, розширені зіниці, тремор, нудота, блювота, біль у грудях, можливі судоми.	Ті ж самі, але можуть бути замасковані або посилені психомоторним збудженням. Гіпертермія може бути особливо вираженою.
Психічний стан (сприйняття, мислення)	Ейфорія, тривога, паніка, дратівливість, можлива сплутаність свідомості, але зв’язок з реальністю переважно збережений (хоча й спотворений).	Марення: стійкі хибні переконання (переслідування, впливу, змови). Галюцинації: зорові, слухові, тактильні (сприйняття неіснуючих об’єктів/явищ). Втрата зв’язку з реальністю.
Поведінка	Психомоторне збудження, неспокій, метушливість, можлива вербальна агресія.	Хаотична, непередбачувана поведінка, виражена агресія (вербальна та фізична), аутоагресія, виконання “наказів голосів”, розмови з невидимими співрозмовниками, сміх або плач без причини.
Критика до стану	Може бути частково збережена або знижена.	Зазвичай повністю відсутня. Людина впевнена в реальності своїх переживань.

Ця таблиця допомагає розрізнити “звичайне” (хоча й небезпечне) передозування стимуляторами від стану, ускладненого гострим психозом. Розуміння цих відмінностей є важливим для оцінки рівня небезпеки, правильного інформування екстрених служб та вибору адекватної (і безпечної для рятувальника) тактики поведінки.

Невідкладна допомога при передозуванні синтетичними катинонами (“солями”: мефедрон, альфа-пвп та ін.)

Синтетичні катинони, широко відомі під сленговою назвою “солі” (наприклад, мефедрон, альфа-ПВП, МДПВ), є класом потужних психостимуляторів з часто непередбачуваною та вкрай небезпечною дією. Їх передозування становить серйозну загрозу для життя та здоров’я як самої людини, так і оточуючих, через високий ризик розвитку екстремальних психічних та фізичних станів.

5.1. специфічні симптоми передозування “солями”

Симптоматика передозування “солями” багато в чому схожа на передозування класичними психостимуляторами (амфетамін, кокаїн), проте часто є більш вираженою, хаотичною та швидко прогресуючою.²⁷

Екстремальні психічні та поведінкові порушення ²⁷:

Виражене психомоторне збудження (ажитація): Людина не може всидіти на місці, здійснює безцільні, повторювані рухи, метушиться.
Гострий психоз з яскравими галюцинаціями:

Зорові галюцинації: Часто страхітливого характеру.
Слухові галюцинації: “Голоси”, що наказують, погрожують або коментують.
Тактильні галюцинації: Відчуття повзання комах по тілу або під шкірою (формікація), що може призводити до розчісування шкіри до крові, особливо обличчя та шиї.²⁷

Параноя та марення: Інтенсивне відчуття переслідування, змови, загрози життю. Людина може вважати, що її хочуть убити, отруїти.
Сплутаність свідомості, дезорієнтація: Втрата розуміння того, де вона знаходиться, хто її оточує, що відбувається.
Неадекватна поведінка: Безпричинний сміх, крики, плач, спів, танці, агресивні випади.²⁷
Агресія та аутоагресія: Високий ризик агресивних дій стосовно оточуючих або нанесення собі ушкоджень (самокаліцтва) під впливом марень та галюцинацій.²⁷
Панічні атаки, сильний страх смерті.
Порушення пам’яті, проблеми з концентрацією уваги.

Важкі фізичні прояви ²⁷:

Критична гіпертермія: Дуже висока температура тіла (до 40−42∘C і вище), що може призвести до теплового удару, відмови органів та смерті.
Серцево-судинні ускладнення:

Надзвичайно прискорене серцебиття (тахікардія), сильне серцебиття.
Високий артеріальний тиск (гіпертонічний криз).
Аритмії, ризик інфаркту міокарда, зупинки серця.
Неврологічні ускладнення:

Сильно розширені зіниці, що не реагують на світло.
Генералізовані судоми, мимовільне сильне стискання щелеп (тризм).
Ризик інсульту.
Інші фізичні симптоми:

Інтенсивне потовиділення, часто зі специфічним “хімічним” запахом тіла.²⁸
Нудота, блювота, діарея.
Гостра дихальна недостатність.²⁷
Можливі носові кровотечі (при інтраназальному вживанні).

Передозування “солями” часто характеризується швидким розвитком стану, відомого як “збуджений делірій” (excited delirium syndrome). Цей синдром поєднує в собі гострий психоз, екстремальну ажитацію, агресію, фізичну силу, стійкість до болю та небезпечну для життя гіпертермію. Це надзвичайно небезпечний стан, що вимагає негайного професійного втручання та максимальної обережності від усіх, хто намагається надати допомогу.

5.2. алгоритм дій з акцентом на безпеку рятувальника

При підозрі на передозування “солями” першочерговим завданням є забезпечення безпеки. Можливості нефахівця для надання допомоги в таких умовах дуже обмежені через високий ризик агресії та непередбачуваності поведінки постраждалого.

ПРІОРИТЕТ – ВЛАСНА БЕЗПЕКА ТА БЕЗПЕКА ОТОЧУЮЧИХ!.² Не наближайтеся до людини, якщо вона збуджена, агресивна або поводиться загрозливо. Зберігайте безпечну дистанцію.
Негайно викликайте 103 та ПОЛІЦІЮ. Обов’язково повідомте диспетчеру про підозру на передозування “солями”, опишіть психотичний стан, агресивну поведінку та потенційну небезпеку для оточуючих та медичних працівників.²⁵ Взаємодія медиків та поліції в таких випадках є критично важливою.
Забезпечення безпеки простору (якщо це можливо зробити дистанційно або без ризику для себе):

Спробуйте (якщо це безпечно) ізолювати постраждалого в одному приміщенні, щоб обмежити його пересування та потенційну шкоду.
Приберіть з оточення всі предмети, які можуть бути використані як зброя або якими людина може травмувати себе чи інших (гострі предмети, важкі предмети, скло тощо).²

НЕ намагайтеся фізично утримувати або заспокоювати силою, якщо людина агресивна або чинить опір.²⁵ Це може спровокувати ще більшу агресію, призвести до травм як у постраждалого, так і у рятувальника.
Якщо постраждалий відносно спокійний і контактний (що трапляється рідко при передозуванні “солями”):

Намагайтеся говорити спокійним, тихим голосом. Не сперечайтеся, не засуджуйте, не робіть різких рухів.
Забезпечте приплив свіжого повітря.¹⁷
Якщо людина у свідомості і може ковтати, можна запропонувати пити воду (для гідратації та деякого охолодження).¹⁷ Деякі джерела згадують молоко ²⁶, але його ефективність сумнівна; вода є більш доцільною.
Намагайтеся не давати людині заснути, підтримуйте вербальний контакт, якщо це можливо без погіршення її стану.²⁵

При гіпертермії (якщо безпечно наблизитися і людина не агресивна):

Застосовуйте заходи для фізичного охолодження: зніміть зайвий одяг, обтирайте шкіру прохолодною водою, прикладайте холодні компреси до магістральних судин (шия, пахви, пах).¹⁷

При блюванні (якщо безпечно наблизитися):

Якщо людина лежить, поверніть її набік, щоб запобігти аспірації блювотних мас.²⁶

При зупинці дихання та/або серця: Якщо ситуація стала безпечною для надання допомоги (наприклад, після прибуття поліції, яка забезпечила безпеку, або якщо постраждалий втратив свідомість і більше не є агресивним), негайно розпочинайте серцево-легеневу реанімацію (СЛР).¹⁷
Що категорично НЕ МОЖНА робити:

Не давайте жодних ліків чи таблеток самостійно, намагаючись “заспокоїти” або “вилікувати” людину.²⁵ Це може бути вкрай небезпечно.
Не залишайте людину одну без нагляду, якщо це безпечно для вас.²⁵

Примітка щодо Налоксону: Важливо розуміти, що налоксон не є антидотом для синтетичних катинонів (“солей”) або будь-яких інших психостимуляторів. Його дія спрямована виключно на опіоїдні рецептори. Застосування налоксону при передозуванні “солями” буде неефективним, якщо немає обґрунтованої підозри на одночасне вживання опіоїдів. Джерела ⁸ згадують налоксон, але або в загальному контексті передозувань (де опіоїди є частою причиною), або специфічно для опіоїдів, а не як засіб проти “солей”.

Основна роль свідка при передозуванні “солями” – це якомога швидше викликати професійну допомогу (медиків та поліцію) та забезпечити максимальну безпеку для себе та оточуючих до їхнього прибуття.

Таблиця 5: Небезпечні Прояви Передозування “Солями” та Пріоритетні Заходи Безпеки для Рятувальника

Небезпечний Прояв	Ризик для Постраждалого	Ризик для Рятувальника/Оточуючих	Пріоритетні Дії Рятувальника (після виклику 103 + Поліції)
Екстремальна психомоторна ажитація, неадекватна поведінка ²⁷	Травми через безцільні рухи, виснаження, падіння.	Непередбачувані дії, можлива ненавмисна шкода.	Зберігати дистанцію, забезпечити безпечний простір (прибрати небезпечні предмети, якщо можливо здалеку).
Агресія, аутоагресія ²⁷	Самокаліцтво, нанесення собі важких травм.	Пряма фізична загроза, напад, серйозні травми.	МАКСИМАЛЬНА ДИСТАНЦІЯ! Не намагатися втручатися фізично. Чекати на поліцію.
Галюцинації, марення (особливо параноїдальне) ²⁷	Неадекватні реакції на уявні загрози, спроби втечі, що можуть призвести до травм.	Непередбачувані реакції, можлива агресія, якщо рятувальник сприймається як частина марення.	Не сперечатися, не намагатися “переконати”. Говорити спокійно (якщо доцільно і безпечно).
Критична гіпертермія (висока температура) ²⁷	Тепловий удар, набряк мозку, відмова органів, судоми, смерть.	Непрямий ризик, якщо спроби охолодження провокують агресію.	Спроби фізичного охолодження (прохолодні компреси, вода) ТІЛЬКИ ЯКЩО ЦЕ АБСОЛЮТНО БЕЗПЕЧНО і людина не агресивна.
Судоми ²⁷	Травми голови та тіла під час нападу, аспірація, гіпоксія.	Немає прямого ризику, якщо не намагатися силою стримувати.	Забезпечити безпеку від травм під час нападу (прибрати предмети, підкласти м’яке під голову). Після нападу – відновлювальне положення.

Ця таблиця чітко акцентує увагу на подвійній небезпеці (для постраждалого та рятувальника) при передозуванні “солями” та на пріоритеті безпеки рятувальника. У таких екстремальних умовах правильна оцінка ситуації та уникнення невиправданого ризику є ключовими.

Важливі аспекти та подальші дії

Після надання першої невідкладної допомоги та виклику екстрених служб, роль свідка не закінчується. Існують важливі аспекти, які стосуються періоду до прибуття медиків, передачі інформації фахівцям та розуміння необхідності подальшого професійного лікування для людини, яка пережила передозування.

6.1. що робити до прибуття медиків (узагальнення)

Період очікування прибуття бригади швидкої допомоги є критичним, і правильні дії можуть суттєво вплинути на стан постраждалого.

Постійно спостерігайте за станом постраждалого: Регулярно перевіряйте наявність та характер дихання, рівень свідомості, колір шкірних покривів.¹ Будь-які зміни (покращення або погіршення) є важливою інформацією.
Продовжуйте необхідні заходи першої допомоги: Якщо людина перестала дихати, негайно відновіть або продовжуйте серцево-легеневу реанімацію. Якщо вона без свідомості, але дихає, підтримуйте її у відновлювальному положенні.
Будьте готові повторно ввести налоксон, якщо це передозування опіоїдами, перша доза не дала належного ефекту або симптоми повернулися після тимчасового покращення (пам’ятайте про обмежену тривалість дії налоксону).
Намагайтеся зібрати інформацію про можливу причину передозування: Якщо це безпечно і не відволікає від надання допомоги, огляньте місце події на наявність порожніх упаковок від ліків, шприців, пляшок з-під алкоголю, невідомих порошків чи таблеток.¹¹ Ця інформація може бути дуже цінною для медиків.
Не давайте постраждалому їсти або пити, якщо він не у повній свідомості, скаржиться на нудоту або є ризик блювоти. Винятком можуть бути ситуації, коли рекомендовано давати воду (наприклад, при перегріванні від стимуляторів, якщо людина у свідомості та може безпечно ковтати).
Забезпечте доступ для медичної бригади: Відчиніть двері, приберіть перешкоди на шляху до постраждалого.

Безперервність надання допомоги та моніторингу стану до прибуття фахівців є ключовою. Стан людини при передозуванні може змінюватися дуже швидко, і рятувальник повинен бути готовий адекватно реагувати.

6.2. яку інформацію передати бригаді швидкої допомоги

Коли медична бригада прибуде, важливо чітко, коротко та по суті надати їм всю наявну інформацію. Це допоможе фахівцям швидше оцінити ситуацію, поставити попередній діагноз та розпочати відповідне лікування, заощаджуючи дорогоцінний час.

Повідомте медикам:

Що сталося та коли приблизно це трапилося.
Яку речовину (або речовини), на вашу думку або за наявними ознаками, вжила людина.¹ Якщо є упаковки або сама речовина, покажіть їх медикам (не торкаючись невідомих речовин голими руками).
Приблизну кількість речовини, якщо це відомо (наприклад, скільки таблеток, яка доза).
Шлях введення речовини (перорально, ін’єкційно, інтраназально тощо), якщо відомо.
Симптоми, які ви спостерігали, та їх динаміку (наприклад, “спочатку був збуджений, потім втратив свідомість”, “дихання поступово сповільнювалося”).
Яку першу допомогу було надано (наприклад, “проводили СЛР протягом 10 хвилин”, “ввели 2 дози налоксону внутрішньом’язово”, “перевернули на бік”).⁵
Чи були у постраждалого раніше подібні випадки.
Наявність у постраждалого відомих хронічних захворювань (наприклад, епілепсія, діабет, серцеві захворювання), алергічних реакцій на ліки (якщо ця інформація вам відома).
Контактні дані родичів або близьких, якщо вони не присутні на місці.

Ефективна комунікація між свідком/рятувальником та медичною бригадою є важливою складовою успішного надання допомоги.

6.3. наголос на необхідності професійного лікування та реабілітації

Передозування, незалежно від речовини, яка його спричинила, є не лише гострим медичним станом, але й часто тривожним сигналом про наявність у людини проблеми залежності. Перша допомога та навіть успішна реанімація в лікарні – це лише перший крок на шляху до одужання.⁵

Після стабілізації фізичного стану в медичному закладі, людині, яка пережила передозування, абсолютно необхідна подальша професійна допомога. Це може включати:

Консультацію лікаря-нарколога для діагностики залежності та розробки плану лікування.
Детоксикацію організму в умовах стаціонару для безпечного зняття абстинентного синдрому (“ломки”).
Психотерапевтичну допомогу (індивідуальну та групову) для роботи з психологічними причинами залежності, вироблення навичок тверезого життя, подолання тяги до речовини.
Медикаментозне лікування (за показаннями), наприклад, замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) для осіб з опіоїдною залежністю, препарати для лікування супутніх психічних розладів.
Тривалу реабілітацію у спеціалізованих центрах, спрямовану на соціальну адаптацію, відновлення сімейних стосунків, професійних навичок.³²
Підтримку груп самодопомоги (наприклад, “Анонімні Наркомани”, “Анонімні Алкоголіки”).

Важливо донести до самої людини (після її одужання від гострого стану) та її близьких, що передозування – це крик про допомогу. Ігнорування цієї проблеми або сподівання, що “все минеться само собою”, зазвичай призводить до повторних передозувань, погіршення здоров’я та трагічних наслідків. Своєчасне звернення за професійною наркологічною та психологічною допомогою дає шанс на повноцінне одужання та повернення до здорового життя. Цей посібник має на меті не лише інструктувати щодо невідкладних дій, але й м’яко підштовхнути до усвідомлення необхідності вирішення першопричини проблеми – залежності, що виходить за рамки простого порятунку життя в моменті передозування.

Наркологічна клініка “Пульс” у Львові: контактна інформація

У наданих для аналізу матеріалах ³ відсутня пряма контактна інформація наркологічної клініки під назвою “Пульс”, що розташована саме у місті Львові. Наявні джерела містять інформацію про інші клініки, загальні гарячі лінії або медичні заклади в інших регіонах.³⁰

Для отримання актуальної та достовірної контактної інформації щодо наркологічної клініки “Пульс” у Львові, рекомендується вдатися до таких кроків:

Здійснити пошук в офіційних онлайн-реєстрах медичних закладів України, які ліцензовані Міністерством охорони здоров’я України.
Скористатися перевіреними інтернет-пошуковими системами (наприклад, Google), вводячи точну назву клініки “Наркологічна клініка Пульс” та місто “Львів”.
Звернутися на національні або регіональні гарячі лінії з питань наркозалежності та психічного здоров’я. Оператори таких ліній часто володіють базами даних перевірених медичних установ (наприклад, загальнонаціональна гаряча лінія з питань наркозалежності, згадана в ¹⁸ – 0 800 507 727, може надати консультацію або скерувати до відповідних ресурсів).
Звернутися до місцевих органів охорони здоров’я у Львові (наприклад, Департамент охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації або міського управління охорони здоров’я) за інформацією про ліцензовані наркологічні заклади.

При самостійному пошуку інформації в інтернеті важливо критично ставитися до знайдених даних та, за можливості, перевіряти їх з кількох незалежних джерел. Звертайте увагу на наявність ліцензії у клініки, відгуки пацієнтів (хоча до них теж слід ставитися обережно), кваліфікацію лікарів. Надання неперевіреної контактної інформації було б безвідповідальним, тому рекомендується ретельний підхід до пошуку.

Висновок

Передозування психоактивними речовинами та алкоголем є серйозною загрозою, що вимагає негайного та адекватного реагування. Цей посібник узагальнив ключові аспекти розпізнавання симптомів та надання першої невідкладної допомоги при отруєнні опіоїдами, алкоголем, психостимуляторами та синтетичними катинонами (“солями”).

Основними універсальними принципами є забезпечення власної безпеки, негайний виклик екстреної медичної допомоги за номером 103, оцінка стану постраждалого (свідомість, дихання) та проведення базових реанімаційних заходів (відновлювальне положення, серцево-легенева реанімація) за потреби.

Для кожного типу речовин існують специфічні ознаки передозування та особливості надання допомоги. При передозуванні опіоїдами ключовим є застосування антидоту налоксону та підтримка дихання. При алкогольному отруєнні важливо запобігти аспірації блювотних мас та не вдаватися до шкідливих “народних методів”. Передозування стимуляторами та “солями” часто супроводжується психотичними станами та агресією, що вимагає максимальної обережності від рятувальника та пріоритету виклику не лише медиків, а й поліції.

Важливо пам’ятати, що перша допомога, надана свідком, є лише першим кроком. Подальше професійне медичне лікування та, у випадку залежності, комплексна реабілітація є абсолютно необхідними для відновлення здоров’я та запобігання майбутнім трагедіям.

Поширення знань про першу допомогу при передозуваннях серед населення, підвищення обізнаності про симптоми та правильні алгоритми дій може врятувати безліч життів. Кожна людина, володіючи цими навичками, може стати вирішальною ланкою в “ланцюжку виживання”.

Невідкладна допомога при передозуванні психоактивними речовинами та алкоголем